Я не знав які її улюблені квіти
Та і не хотів цього знати.
Моя душа прагнула дівчину цю оголити,
До кісток холодом облити.
Я не знав, що їсть на сніданок
І взагалі, коли починається її ранок,
Зате хотів заснути і вночі втекти,
Щоб не при мені вона почала плакати.
Я не знав скільки ложок цукру в неї у чашці,
Але щонайшвидше бажав заплутатись у її сукенці.
Бажав, а коли цього досягнув -
Як наче янгол руку простягнув.
У руках він тримав криштальне серце
І фотографію, де було озерце.
Тут же я подивився на неї -
Вона спала, а я гуляв по алеї.
До янгола я простягнув руки -
Тепер маю те серденько:
Погладив його легенько
І згадав ту, що хотів лише обійняти.
Згадав, що в тому озерці вона пропонувала поплавати...
Янгол віддав мені ці дивовижні речі
І я помітив, що в неї оголені плечі.
«Мабуть, прохолодно так спати»,-
Подумав і захотів цю крихітку обігріти.
Потім знову глянув на фото, на серце
І мені стало цікаво чи їсть вона на сніданок яйце.
Далі легенько торкнувся її плеча
І заснув, не прийнявши роль меча.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Подорож коханням 💗16+💗
PoesíaПривіт, друже! Зараз я коротко розповім тобі про книгу. У твоїх руках знаходиться збірка віршів про кохання. Вірші можуть здатися занадто розкиданими, але це символ моєї ж душі, твоєї душі. Ні в кого немає повного порядку на таємних полицях. Пропус...
