У зраді завжди провина двох,
Що колись гуляли по чужих містах.
Візьмемо зраду дівчини,
Що колись жила заради одного хлопчини.Її недокохали, словами годували,
Всі проблеми непомітно так оминали.
Що ж залишається вічно самотній душі?
Шукати щастя десь у далечині.Вона не права, недостатньо жила для кохання,
Недостатньо цілувала рідні губи до світання,
Але й він не янголом був, правда.
Лише те й робив, що називав "кохана".Ні квітів, ні милих таких сюрпризів
І повна прихованість її капризів.Вона не права - рано здалася,
На великі букети і дії повелася.
Не сказала правду колись рідній людині,
Курила в темній самотині.Він не правий - не чув її слів,
Лише в своїх мріях плавав.
Говорив голосно, діяв непомітно,
Непомітно настільки, що світ посміхався не привітно.Вона не права - залишалась поруч,
Коли душа тягнулась далеко ліворуч.
І він був для неї вже далеко не дарунком долі,
Тому двох готова звинувачувати у згорілому полі.Його, що не помічав, як убиває когось.
Її, що постійно шукала радісне щось.
Його, що не цінив, як жили для нього.
Її, тому що не припинила знущання цього.У зраді завжди провина двох, запам'ятайте!
І зраду, навіть якщо самі не зраджували,
Прошу, й собі довіку не прощайте!*завжди провина двох - перебільшено для яскравішого забарвлення тексту

ВИ ЧИТАЄТЕ
Подорож коханням 💗16+💗
PoezjaПривіт, друже! Зараз я коротко розповім тобі про книгу. У твоїх руках знаходиться збірка віршів про кохання. Вірші можуть здатися занадто розкиданими, але це символ моєї ж душі, твоєї душі. Ні в кого немає повного порядку на таємних полицях. Пропус...