"-Місяць сьогодні, на диво, жахливий
І більше для нас вже не рожевий.
Ти згодний зі мною, мій лебідь?
Вибач, що не повідомила заздалегідь...
-Згоден, і зорі більше не сяють,
Води прозорі всі кудись щезають.
Як же добре, що одночасно померли,
Але не ми - ми на щастя вижили!"
Хоча, як лебідь без першого обранця?
Мабуть, так, як нещаслива без коханця...
"-Серце сьогодні, на диво, пусте,
А все навкруги якесь огидне,
Ніби поцвів весь буяючий очерет,
Який помираючи не заспівав куплет.
Лебідь, мої ж слова для тебе взаємні
І тепер для життя невідємні?
-Так, лебідко, зникла вся риба в озерці,
Зникло й щось зігріваюче в серці...
Думав, що нам природою дано бути разом,
Але, мабуть, ми не пройшли перевірку часом!
Проте, як же серце буде рухатися без кохання?
-Ой, лебедику, як жабка без холодного покарання..."
"Вибач..." - пролепетали у один голос птахи.
"Прощай..." - разом защебетали і зникли навіки.
Як то, щоб долі обранці більше не кохали?
Мабуть, все можливо, коли всю рибу зібрали.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Подорож коханням 💗16+💗
PoetryПривіт, друже! Зараз я коротко розповім тобі про книгу. У твоїх руках знаходиться збірка віршів про кохання. Вірші можуть здатися занадто розкиданими, але це символ моєї ж душі, твоєї душі. Ні в кого немає повного порядку на таємних полицях. Пропус...
