My Angel

Найкраща несподіванка

7:04 Фелікс ліниво підіймається з ліжка і йде заглянути до Джинні. Лі тихенько заглянув в кімнату так щоб було видно сплячого хлопця.

Хьонджин спав розкритий, та обіймаючи ковдрочку навіть ногами, ховав в ній пів лиця. Фелікс усміхнувся й пішов готувати їм сніданок. "І коли в останнє я готував сніданок на двох.. Треба точно гарно постаратися" Йонбок почав готувати й старався робити це не надто голосно щоб Джинні міг ще трохи поспати. Десь за пів години, млинці були готові. Той пішов будити сплячу красуню у своїй кімнаті.

Лікс зайшов й сівши поруч на дивані видихнув "Як не хочу будити, так солодко спить" Але переконавши себе, хлопчина поклав на його плече свою руку.
Ф:Хьонджин, вже час прокидатися~
Тихо, як можна лагідніше, старався говорити хлопець. Хван потихеньку відкрив очі й почав потягуватися.
Ф:Доброго ранку, підіймайся, сніданок вже чекає на тебе
Х:Доброго.. Ти навіть щось готував?
Мовив той сонним й не звично низьким голосом, сідаючи.
Ф:Звісно, як тебе голодним відпускати?
Х:Звичайно, поспав би більше краще.
Ф:Так, ану давай йди їсти, я старався як-не-як
Фелікс піднявся й почав виходити з кімнати.
Ф:Чекаю на тебе
Фелікс вийшов з кімнати й пішов заливати їм каву. "Йой.. І чому відчуття що я знаю його декілька років.. Ох.. Ні... Що зі мною.. "
Жалівся Лікс ставлячи напої на стіл. В цей час зайшов Хьонджин потираючи око.
Х:Як пахне смачно, ти зводиш мене з розуму
У Фелікса аж мурашки пробігли по шкірі, але той відразу взяв себе в руки.
Ф:Сідай поїмо, бо я голодний як лев
Хьонджин посміявся у відповідь й вони сіли снідати.

***
Вже через пів години вони обоє стояли в ліфті. Кожному треба було на роботу, й кожен це розумів, але жодному не хотілося йти на неї. Не через те що вона їм не достатньо сильно подобалася, скоріше через те що вони розходяться. Час який був проведений разом, точно приніс обом щастя й тепло навіть в холодний, дощовий, вчорашній вечір.

І от вони виходять на вулицю й з видихом одночасно повертають голову до один одного.
Х:Хахахаха
Ф:Ахахахха це ж треба..
Х:Тааак... Треба вже розходитися. Певно ми прогуляємося десь вже через неділі дві, в мене починається сезон активної роботи
Ф:Це вже в тому місяці.. Ти навіть не будеш заходити?
Здивовано та злякано сказав той, й в ту ж секунду пожалів про це, бо так ярко виразив емоції що до ситуації.
Х:Звісно буду! Коли це я в останній раз пропускав би хоч день?
Ф:Ахахха! Вибач, точно.. я забув як ти прибіг в зливу з блискавкою, тобі навіть це не завадило тоді..