Мафія або випробування на життя

3 серія 🌑

Після розмови з батьком я зібрала валізу самого потрібного мотлоху який тільки був і загрузила в машину, треба долетіти до аеропорту. Вчора я передала документи помічнику, так як батько сам не зміг в котрий раз зробити свою роботу нормально, звісно скинувши її на інших він пропав і почав відповідати на дзвінки тільки через 16 годин.
Біля літаку чекати довго не прийшлось, напевно тому що чекали мене. Він був в вчорашньому одязі що на нього не похоже. Очі стали сірими це щось новеньке, він не жартував і нічого майже не сказавши взяв мій чемодан. В моїй голові появились деякі неясні моменти з чужого життя. " Тат. Аххахаха хватить іди полоскочи Тедді а то він хмурий весь день, навіть очі як в тата стали, мама говорить що це небесно сірий. "
Небесно сірий, самий гарний не правда ж? Він такий спокійний без непотрібного ні для кого пафосу... і такий начебто рідний.
- Майкл, я відвезла копію документів які здалось знайти.
- Я нічого не получав. Батько нахмурився і зразу ж перевів погляд в бік, на цього перший літак.
- Нащо нам два літаки? Ті хочеш полетіти без мене?
- Ні люба, це для багажу і команди, вони стомлені, уже тиждень на ногах, ми не можем найти його.
Ще б пак, скільки років батько ганяється за неведимкою намагаючись доказати хоча б собі що найде його і уб'є, але я збираюся зробити це першою. Без обід тат.
Як тільки ми зайшли в літак я показала Майку фотокопію і копію іншого підробленого документу. Точніше одну з її інфраструктури. Вона була тільки маленькою частиною того що збирався втілити мій батько. Звісно дізнатись правду хотілось і мені теж, але боюсь мені вона не сподобається так сильно як б хотілося.
- Щось будеш?Віскі?
- Ні я не п'ю сьогодні треба закінчити роботу. Я відіслала подальше борт провідника і кинула батьку чорну спротивну сумку. На його лиці засвітилась посмішка, здається заінтригувала!
- Перед тим як віддати це, я хочу побачити пачку в такій ж самій сумці. Бажано половину від мілліона долларів.
- Чорт Агата... Якщо ти зробила все як треба я заплачу в чотири рази більше, тільки віддай мені цю сумку.
Я кивнула й кинула, він непередбачений він навіть не подивився що там. Просто кивнув і відпив свій напів перевівши погляд на годинник.
- Час... Треба поміняти батарейку.
- Помойму я не думаю що він тут взагалі потрібний. Мій погляд теж перейшов на повішений на літаку годинник, а толку від нього?
- Усьому свій час Агата.
- Я думаю на щот зарплати ми домовились, я чекати довго не буду гроші мені потрібні зараз.
- Звісно, я вже приготував будинок. Будемо жити там звідки все починалось?
Це не було похоже на питання, хоча його брова була припіднена, там де все починалось? Дім має бути таким як вона...? Батько любив її, а вона його? Чи була вона закохана в нього так як він ? Вона була блондинкою з зеленими очима, світлошкіра модель Шанель яку застрелили на очах мого батька і моїх, але цього я не пам'ятаю я пам'ятаю її посмішку і як вона дивилась на мене коли я сміялась, Мама, вибач що ми нічого не зробили..
- Про що думаєш? Я вже домовився вибач Агата, але ми переробим твою кімнату.
- Він теж зелений? Мій погляд перейшов на його очі. Мій улюблений... Зелений, темний як хвойний ліс, як мої очі і її.
- Ні, але тобі теж дуже сподобається.
Надіюсь на це, надіюсь що він не буде нагадувати нам про це. Її вже не вернути, і вбивцю вже не найти.