Мафія або випробування на життя

22 частина чи може щось більше?

Я так ж лежала вічність? Ні всього лиш п'ять хвилин і 34 секунди, було всерівно приїде хтось чи ні, в мене була ейфорія. Природа, ліс, траса і тільки одна жива людина. Мої думки перевав гуд коліс і хтось постукав по лобовому склу, вікна тоновані слава богу що бачу тільки я.
- Агата ти там? Чи тебе вже ведмеді з'їли?
- Не знаю до чого тут ведмеді, але так я жива дякую за переживання. Треба було з'язвити,але хай швидше забере мене звідси а то моя остання нервова клітина лопне. Я вийшла до нього і він дивився мені прямо в душу.
- Ну що вітаю кицю в тебе лишилось 8 життів.
Мій погляд перейшов на машину. Вони хотіли вбити мене, я це зрозуміла коли побачила що більшість цілились на місце водія, скло може й не пошкодили, але метал став як сітка.
- Походу це вже було останнє. прошепотіла я.
- Що?
- Нічого говорю що треба найти снайпера.
- Ти серйозно думаєш що це зробив один снайпер? -В нього на лиці появилась усмішка вона не була злою швидше здивованою.
Ні я так не думаю чорт його подери!Я знаю що їх було мінімум п'ятнадцять!
- Ну що друг! Доведеться тобі не тільки будинок вибирати, але й нову лялю тому що не думаю що ця поїде.
Джон подивився на мене і похитав головою, він знав що я не жартую і ще що йому доведеться везти мене до дому.
- Ну що ж лялю для тебе замовимо кран щоб притягли на базу. Сказав хлопець і погладив машину після чого сказав- і тобі теж.
- Я не хочу чекати таксі відвезеш мене зараз.
- Прозвучало так таякби в мене є вибір. Він або знущався з мене або підіграв.
Ми спокійно сіли в його машину і тут я сказала.
- Не треба замовляти кран думаю буде доречно покликати моїх людей.
- Кому подзвониш?
- В нас в центрі є не тільки база.
Його здивовані очі вставилимь на мене, але тут ж емоція з лиця пропала.
- В вас є там офіс місс Еванс?
- Так головний офіс управлінням мафії.
- Чому тоді ми проводили всі співбесіди не в головному корпусі?
Ви ж знаєте що це не безпечно.
- А якщо я скажу що це і є головний офіс?
- Ну звісно. Чого ми ще не знаємо?
- Хочу нагадати що тільки недавно помінявся головний склад команди- тобто в вас є випробувальний термін містер Джон. По традиції я збираю команду. Такі правила.
Джон плавно вів машину,але швидко і легко виглядало це ефектно.

- Ми вже другий день тухнемо в клубі може знімемо когось?
Здалось що в той момент у цьому клубі на мене витріщились всі, а в особливості моя найкраща подруга.
- Якщо ти забув де віп зал то іди туди, а ми лишимося тут.
Все ж я обожнюю свою подругу дитинства, якою б вона не була.
- В нас завтра збори, не думаю що це краща ідея, не думаю що ти зможеш з'явитись п'яний в стільку на очах в Франка.
Мої очі почорніли і це бачили всі, як би я не поважав його я б вмазав йому б він знав що цього не варто говорити, але йому з школи ще треба було підрівняти зуби.
- Ти знаєш що я не б'ю жінок, але для тебе можу зробити виняток.
Більше нічого не сказавши повільно встав і пішов в віп зону, треба зняти напругу за останніх пару років багато що помінялося і зараз, клас нічого не помінялось, крім цих двох яких я бачу явно перший раз. Я сів за стіл і почав роздивлятись те ради чого я сюди прийшов, але мою увагу все так ж притягували ті двоє і я вирішив підійти до них.
- Oggi ci sono le elezioni e, se vince, la cocaina dovrà essere trasportata per un'altra strada.
- come vuoi farlo? è quasi impossibile trovarci più velocemente.
Цю мову я знав з народження мій рідний італійський, який я так ненавиджу як і цих двох, вони посланці від батька! Чорт досі хочеш щоб я одружився на Кярі? Чи для того щоб я зайнявся сімейним ділом?
Я посміхнувся собі в думках. Він такий ж, прагне продовжити наш рід бо так треба, чи вирішив що я втрачу все через якогось нового мера? А наркотики? Чи він просто їх транспортує в Лос-Анджелес? Мої думки зразу ж помінялись коли я побачив двох дівчат які йшли в нашому напрямку, для того щоб не попастить я просто сяду біля цих громил і зроблю вигляд що нічого не розумію.
- Привіт красунчик, як справи?
- Хочеш складу компанію на пару годин?
Нічого не сказавши я вийшов з відти. Мені треба дізнатись що він задумав просто так я це не лишу принайми доки поки не зясую його планів. Як тільки мене побачила Еді зразу ж штовхнула свого чоловіка сидівшого біля неї.
- Може вже до дому?
- Він тут.
- Хто?
- Люди мого батька.
Ми встали і спокійно пішли на вихід, зараз нам не треба лишніх очей і вух тому вдома треба буде це обсудити.

Весь день я сиділа в дома і чекала на повідомлення від Мета, який досі не привіз мою машину. Я обдумувала кожен день що буде якщо вони доберуться до батька? Він проти цього був з самого початку, а я копала яму сама собі і про це прекрасно знала.
Знала що в один момент він лишиться один і буде один, нікому не потрібний міліардер. І це єдиний аргумент щоб кинути це? Чи є ще якісь? Допустім Мама? Він ж обіцяв їй що не буде втягувати мене в це. В двері подзвонили і  пішла до виходу.
- Привіт вибач що так довго в нас були інші справи.
- Які інші? Я останній раз давала тобі роботу неділю тому.
- Антоніо сказав що тобі на завдання потрібна броньована машина кольору хакі.
Все було б добре якби він ще б її привіз і я вирішив що піду до когось з твоїх і скажу щоб вибрали не потрібну.
- Надіюсь це буде ламборджіні урус.
На що Мет задоволено кивнув. Вот тільки не було ніякого завдання і машини теж не треба було.
- Де зараз Антоніо?
- Незнаю він ж твоя права рука,напевно в своєму кабінеті.
- На чому ти приїхав?
- Твоя машина, задача привезти її тобі, завтра виїзд. Інформація в бардачку і на задніх сидіннях кобінізон.
- Чому я дізнаюсь це від тебе, а не від нього?
- В нього багато роботи, наскільки ви знаєте ваш корабель з зброєю перехопили вам дали викуп 100 міліонів долларів.
- Дякую мет коли будеш потрібний подзвоню.
Він пішов, а мої думки полетіли в правильному напрямку, чому мені ніхто не сказав якщо про це знають всі?!