Мафія або випробування на життя

8 серія

Я виконала своє завдання тому чекаю на нехилий презент, ще б пак не думаю правда що він і правда убив мою маму це дуже підозріло, людина яка вбиває трьох зайців одним махом не сиділа б в самому дешевому клубі без охорони і з чужими людьми, це дуже підозріло. Не може бути що він був весь час на виду і тільки зараз через якусь помилку його помітили люди батька.
- Я виконала твоє завдання. Сказала дівчина і подивилась йому в очі.
- Уже? Скоро переведу гроші на твою карту. Ти добре справляєшся з своїми обов'язками. Сказав батько проходячи до вітальні. Він правий, але щось мені всерівно не подобається...
- Щось сталось? Ти мені ніколи цього не говорив. Я подивилась на інтер'єр кімнати.
- Так я хочу тобі передати все вже на наступному тижні Агата,чоловік повернувся до мене і промовив.
Я хочу займатись машинами я створений для цього, мені подобається проектувати їх.
Головна героїня вже не слухала свого тата і дивилась в стіну після чого на лиці появилась ухмилка.
- І що мені треба робити?
- Ти вже знаєш команду просто завтра гарно одінься і поїдеш зі мною в ваш новий штаб.
Я спілкувалася весь день з батьком і в його поведінці щось її лякало,насторожувало  таке відчуття що це не мій батько відсторонений,нервовий і з несправжньою посмішкою одним словом фальшивка.
Я весь час розглядаю батька він не такий як завжди він неспокійний я пробувала вивести його на чисту воду,але він не піддавався, пробув жартувати що в нього виходило досить погано. Я перевела тему на іншу хвилини змінювали години і настала ніч. Я поїхала додому в другій ночі приїхала до себе.
Мені не снились сни не літала десь в своїх  думках просто вирубилась.
Наступний день я знову сиділа і перебирала папери хотілось поїхати кудись далеко подальше звідси на відпочинок. Ми з батьком домовились полетіти на Мадагаскар, але після тої розмови ми про це ще не розмовляти. "Так багато,але що робити цей світ не постійний, завжди щось міняється,завжди знаходить те що нас відволікає"- подумала Головна героїня. Після чого впала в царство Морфея над цим незліченними паперами.
- Агата?
- Ти годину бачив? Якого ти дзвониш так рано?
- Я найшов тобі нових прибиральниць і кухарку.
- Супер, але все ж міг подзвонити пізніше.
- Насправді ми готуємось до нового командувача мафії і ми думали раз так то ти теж може захочеш перенести речі в свій новий кабінет.
- До 3 приїду, не раніше і якщо ще раз подзвониш мені в восьмій то я заблокую тебе.

- Mio amore! Ти все ж таки приїхала.
- Звісно, ти б пізніше за мною ще б машини відправив би.
- Не перебільшуй. Я зібрав твої речі, думаю ти сама справишся і розставиш в кабінеті.

Ще один день пішов на розстановку речей в кабінеті, чотирнадцять годин  на те щоб розстановку речей і віддирання від дорогого столу віск.
Мій батько звісно любить порядок, але свічки не меньше.

- Агата вже ніч, ти збираєшся сьогодні до дому ?
- яка година?
- майже друга ночі. В відповідь я просто кинула йому ключі від машини на що він кинув в мене запитальний вид.
- І що мені з нею робити?
- Там документи. Можеш принести їх сюди? Вони в кейсі під сидінням водія.

І що за документи там? Я й сама не знаю, батько дав сказавши що там справа на одного з наших людей. Біографія ще парочку інших людей,
і звісно ще шоколадка.
- Мій любимий, дякую.
- Про що ти?
- Чорний шоколад, це ж ти його поставив? Ми в одну секунду зрозуміли що шоколад він не ставив, тоді хто?
- Відкривай, по сцинарію там має бути бомба.
- Не смішно, ці документи мені передали через довірену людину їх ніхто не відкривав, крім мене і замовника. Ми в одно час сказавали тільки одне слово.
- камери. Чорт Антоніо,де цей ноутбук?
-В тебе в столі. Ми відкрили ноутбук і почали роздивлятись машину на камерах.
- Скільки часу машина стояла в гаражі?
-Це наш приватний доступ до нього мають тільки робітники. Машина стоїть там з одинадцятої.
- Зв'язок з камерою вимикається на двадцять секунд, Агата, хто міг відкрити машину за двадцять секунд, поставити туда шоколад і закрити її?
- Це не можливо, ти ж розумієш це?