Мафія або випробування на життя

29 чи початок кінця

-Розчарування?
- Ні.
- А що? Ми сидимо тут, але маємо через годину бути в аеропорті.
- Так думаю нам влетить від боса.
- Якщо на те пішло то наш бос Агата.
- Здається ми в безвихідній ситиації)
- Не посміхайся Мія в нас є вибір.
- Якщо хочете можете їхати, я вас не тримаю ви можете встигнути на літак.
- А ти? Будеш сидіти і чекати їхніх постів в Інсті?
- Ні буду розробляти план по вбивстві.
- Думаю якщо ми приїдемо без тебе то живими не вернемось.
- Думаєш це мене єбе?
- Ні, звісно ні просто думав будеш рада знати що в нас будуть сусіди, нажаль всі хлопці з тої компанії одружені.
- Думаєш це мене заінтересує?
- Невже ти готова показати тій хвойді що зламала тебе?
- Невже ти думаєш що я поведусь на твої дешеві маніпуляції Джош?
- Звісно ні,але уяви як вона буде почуватись коли побачить тебе.
- Ну Агата давай! Вставай ми не лишимо їх там в двох.
- А тобі яке діло Антоніо?
- Я знаю тебе Агата, краще ніж ти сама себе. Вставай і покажи їй що гратись з тобою значить гратись з своєю ж смертю. Ти опишеш їй всі найжорстокіші методи якими ти вбивала людей 6 років тому. Ти вирвеш її сердце і заставиш його зжерти його !

Здається цих слів мені вистачило для того щоб зірватись з місця і побігти в низ до машини, здається я забула чемодани, думаю барбі батька поділиться лишньою кофтою.
- Агата?
- я теж не рада тебе бачити.
- Де твої валізи?
- Вроді в залі біля виходу, але думаю що Стейсі зможе поділиться речима як я бачу вона набрала їх на рік вперед.
Її очі палали, звісно їй неприємно коли я так поводжуся.
- Так звісно дівчата думаю ви зможете допомогти одна одній
Здається він і забув про те що вчора я йому погрожувала вбити барбі.
- Вот і славненько! Як справи містер Еванс, радий з вами нарешті познайомитись. Місс? Він поцілував її руку на що вона посміхнулась.
- Ну що ж запрошую всіх до літаку і хорошого польоту.
Весь політ я пропалювала її поглядом і пила каву. Вона буде стояти на колінах і просити мене про смерть. Її очі більше не будуть палати при кожній нагоді, я її викину своїм охоронцям на використання.
- Про що думаєш?
- Ти мене це запитав за 5 хвилин від посадки?
- Твій батько весь час пялиться на тебе думаю щось запідозрив не подавай вигляду, а то барбі це замітить і цю поїздку буде зіпсовано її криками і стонами одночасно.
- Думаєш він буде брати її силою через непокірність?
- Звісно ні, вона інша справа якщо розглядати уважніше.
- Вона буде рада?!
- Ну не кричи,останнім часом ти дуже смішна, ти що вагітна?
- Що за жарти? Емоційність це хіба погано?
- Не тоді коли це маска.
- Як ти...
- Думаєш більшість тут справді люблять тебе? Мія готова перекрити тобі глотку при кожній змозі.
- Знаю я силою її затащила в Мафію, вона природжений стрілок.
- Мадам вам допомогти з валізою?
Він говорив це пасії мого батька? Він не боїться його гніву. Хотя.... Батько розмовляє по телефону і здається що в цей момент йому на неї начхати.
- Так було б дуже мило з вашого боку)
- Тоді давай допоможу.
Він взяв її чемодани і повіз їх до тонованої машини. Вона не готова до цього, вона нічого не знає.
По машині відкрили вогонь? Ні в ній був детонатор.
Мене схватили за рукав піджака і прижали до себе поставивши руку на талію.
- Що ти задумала?
- Мм?
- Я питаю що ти вже зробила.
- Мейсон в машині детонатор.
- А якщо вона вибухне через потепління? Чи холод, ти знаєш що вибухівка це чутлива штука, вона погубить нас всіх.
- Не псіхуй вона на тому місці де сидітиму я.
- З якого боку ти сидиш?
- Слухай я буду сидіти окуратно, обіцяю з тебе не вийде відбивна.
Хлопцю це не подобалось, але було пізно речі вже загрузили.
- Ну що ж. Запрошую вас до салону автомобіля поїздка буде тривати тридцять хвилин.
- Я сижу біля водія!
- Ні це місце Агати.
- Але... Милий я теж хочу там сидіти.
- Це моя машина так само як і острів, серйозно думаєш що я не можу.....
- Там сидить Агата і точка.
Здається він догадується, бійся мене поки вона тут ви двоє в небезпеці. Я зроблю все для того щоб убити її. І ти про це догадуєшся цікава гра, особливо якщо я найду місце перебування мого брата і матері.
Ця гра буде мати нових оборотів це ще більше мене заводить , дивитись в очі звірку в клітці який думав що все йде по його планах.
- Агата про що думаєш
- Хочу піти в душ після того як доїдемо до дому, Стейсі я надіюсь наша згода ще дійсна.
я подивилась на неї через дзеркало.
- Так звісно! Я маю для тебе пару нарядів, надіюсь тобі сподобається.
Вони двоє вдають вигляд що нічого не було, чи треба щось від них чекати?
Риторичне запитання.
- Яка гарна Вілла.
- Її побудували сім років тому в честь моєї мами, але другу частину острову тільки пів року тому.
Її розізлили ці слова, чи весилили? Вона була здивована чи спокійна? Здається вона психічно неврівноважена.

- Гарно.
- Надіюсь тобі сподобається твоя кімната, так як в кімнаті батька немає двох спального ліжка.
- Що?!
- Так думаю це буде доречно доню вибери їй кімнату на 3 поверсі.
На що я просто кивнула і коли всі взяли свої речі ми попрямували до входу. Я ж дістала ключі і попрямувала до входу. Я тут була тільки один раз з людьми якими могла розділити не тільки свій будинок,але й серце. Він був збудованим для роботи, мамин вона ніколи б не побачила а я б не позволила їй і дивитись на нього.Чи зможу я забути це? риторичне питання та й вони б не хотіли знати про те що відбувається в моєму житті зараз,хтось з них та й вбив би мене якби дізнався що я ходила через це до психіатра.