Мафія або випробування на життя

38 частина Знайомство з сином

З моїх вуст зірвались слова, які тільки що сказав мій чоловік.
- Адам.. Адам Боттічеллі... Я тобі не повірю, занад-то хороші слова для людини яка не може їх мати. Я попала в аварію майже 6 років тому, Тайлер , я не можу завагітніти вже 3 роки ти серйозно думаєш що я повірю тобі?- Він все ж протягнув мені руку дивлячись мені в очі.
- Якщо ти хочеш впевнитись в цьому тоді поїхали до нашого дому.
- Я надіялась до тебе вже дійшло що не існує ніяких нас, в даний момент мої люди займаються цим питанням.
- А як ж протокол?
" Щось в моїй голові не сходилось який протокол? Мій мозок кричав мені в відповідь ! Ні я не пам'ятаю, тільки відривками"
- Третій пункт Агата Боттічеллі. " Тільки чоловік має право розірвати шлюб."
- Тому цим і займаються мої люди, вони найдуть щось на тебе і потім цим ми будем шантажувати тебе поки ти сам не розірвеш шлюб. Мої слова звучали впевнено, але не знаю значило це щось для нього чи ні
- Я хочу щоб ти подивилась на нього, він зовсім акуратно взяв мене за руку після чого вроді натякнув йти за ним, ні я не вірю.
- Навіть якщо в нас є дитина то вона мені не потрібна. Я скинула його руку з своєї після чого він розвернувся до мене.
- Адам ні в чому не винний йому не має й 4 місяців.
- Можливо в тебе ї є дитина, але я не вірю в те що він мій син.
- Не говори так. Він не тільки мій син ти його мама, ти ж не хочеш щоб твій син ріс без матері як і ти?
Його слова заставили мене засумніватись тільки на пару секунд поки я не відчула що в очах темніє, я повернула голову за спину я побачила блондинку з пістолетом в руках в цей момент в очах потемніло і я провалилась в темряву.
Я не знаю скільки я так лежала, але очі відкрити не було сили. Руки і ноги мене не слухались я могла тільки слухати, очі відкрити теж не получилось. Зато я почула голос біля мене. Точніше почула крики і звук закриття дверей.
- Не плач, зараз зараз я віднесу тебе до мами.- На моїх грудях я відчула щось маленьке і тепле. Це була дитина. Невже це той Адам?
- Ну вот бачиш, вона в дома і з нею майже все добре.
Після чого я відчула як ліжко з іншого боку прогинається і я відчула як мене акуратно обняли за талію, я знову провалилась в темряву.
Коли я проснулась дитині не мені я вже не відчувала зато відчувала як біля мене щось лижить і в голові зразу зізрів план. Як акуратно встати. Я відкрила очі і подивилась на чоловіка який спав біля мене і попробувала акуратно встати як відчула біль в боці. Вот куда стріляла та курва.
- Тобі не можна сідати. - Я відчула руки які акуратно потягнули мене назад.
- Не трогай мене!
- Не кричи. - Він показав акуратно на ліжечко яке було з моєї сторони.- Адам спить.
- Ну так не трогай мене тоді і перестам. - Я різко встала і в очах потемніло, але я не здавалась і спробувала вийти з кімнати коли відчула як мене знову попробувати акуратно вернути назад.
- В тебе розійдуться шви і ти злякаєш дитину тим що будеш вся в крові.
На це мені не було що відповісти, ноги підкошувались і я розводила повезти назад мене до ліжка, де він вже посадив мене, хлопчик ж вже не спав і роздивлявся мене сидячи.
- Хочеш взяти його на руки?
- Ні, мені це не потрібно, я хочу щоб ти скинув Антоніо моє місцезнаходження і щоб він забрав мене звідси.
Чоловіку це не сподобалось, він подивився на мене і сказав мені те що б я не хотіла чути ніколи.
- Коли ти була в комі, мафією і бізнесом твоєї мами займався я. Так що я тепер бос " il nostro bussines" і ще б я не хотів щоб ти працювала тому..
- Тому ти закриєш мене в дома і заставиш мене сидіти з ним. - Я кивнула головою на Адама, який зразу зрозумів що я говорю про нього і почав посміхатись мені.
- Добре, гаразд. Я віддам тобі все що належить тобі якщо ти будеш згідна не розводитись і жити зі мною і сином.
- Добре, і ще ти спалиш тих своїх 10 пунктів.
- Домовились, я хочу тебе попросити щоб ти не виміщала свою ненависті до мене на дитині, він ні в чому не винний і тим більше ти йому потрібна.
- Домовились.
Я попрощалась з Тайлером, він пішов займатись своїми справами поки я сиділа навпроти дитини і дивилась на нього, а він на мене.
- В тебе такі ж очі як в мене. Зелений чудовий коляр.
Здається він посміхнувся мені.
А мені легше не стало.
Я вирішила попробувати і взяти його на руки. Він не брикався що зробило задачу легшою, після чого лягла в ліжко і обнімала Адама. По моїм щокам текли сльози, чорт, якщо він і мій син то мене явно хотіли видалити з його життя. Ми валялись разом майже весь день поки в двері не постукали. Зайшла мама Тайлера.
- Привіт люба, ми такі раді що з тобою все в порядку!- Вона вже обнімала мене і посміхалась мені.- О ти вже познайомилась з Адамом?
- Так чудова дитина.- На лиці жінки з'явилось розуміння.
- Але ти його не любиш і не впевнена що взагалі хотіла. Це нормально в мене теж таке було, і знаєш я рада що залишила Тайлера.
Ми розмовляли з нею ще пару годинок поки я не зіслалась на біль в боці і сон. Я лягла на спину і поставила акуратно хлопчика собі на груди, так щоб і йому і мені було зручно. Проснулась я від звуку відчиняющихся дверей. І почула стукіт туфлей. Я відчула як хлопчика хотіла забрати з моїх рук і я тільки сильніше прижала його до себе розвертаючись так щоб не лежати на боці який досі болів.
- Ей Агата ти задавиш дитину.
- Іди звідси, не мішай нам спати.
- Але...
- Слухай відчипись від нас а.
Здається він був в шоці, ну якщо це й правда моя дитина то я маю на нього так ж право як і він. І якщо треба буде я почну проти нього війну. Я стільки часу пробувала завагітніти і все без результатів, і я не зможу віддати просто так йому Адама.