Мафія або випробування на життя

19 частина чи ти мене пам'ятаєш?

Як тільки ми з Ендрю вийшли з кімнати на нас перевели погляд всі крім Ави вона роздивлялась щось в телефоні.
- Чого ви так швидко? І взагалі тут є спальні народ.
Мія перевела на нього свій насмішливий погляд після чого перевела тему.
- Ну як там пробили номера машини?
- Так це якийсь Дерек Сміт.- Після цеї фрази почала пильно роздивлятись емоції інших, надіялась на те що вони не знають його, але розум говорив інше, хах переживати за інших? Серйозно скоріше це через те щоб інформацію не злили а потім доведеться ще й шукати нову людину.
На щастя чи ні ніхто ніяк не відреагував.
- Ну і хто це? Хоча якесь знайоме прізвище.
- Звісно, в Америці в кожного третього це прізвище.
- Ну раз у Ендрю є так багато часу то хай найде ще й його біо.
- Цим має займатись Агата.- Він це сказав і я була йому вдячна, не треба нам зараз Санта Барбари.
- Я пошукаю в дома, а зараз всі по домах вам треба відпочити і починати повільно збирати валізи в поїздку.
Всі перевели погляд на мене і я їм сказала те що вони хочуть почути після чого вони всі встали попрощались і пішли на вихід а я лишилась і пішла знов в ту кімнату дістала флешку і засунула в комп і мої очі почали бігати по фотографії цеї людини. Тут було щось дивне контури лиця, очі які дивились як в фільмах і зачіска. Він не виглядав аби як і це напрягало. Сука як я зразу не зрозуміла!? Це не справжнє фото чорт чорт чорт! Не існує настільки ідеальних вигинів лиця чи губ. Як це зараз називають? Творіння штучного інтелекту чи гиниратор випадкових осіб. По кабінеті пройшовся нервовий смішок, вони знали що я буду шукати, звідки? Вони знали, вони знали що я буду шукати, вони знали хто я, це зараз робить ще більші проблеми.
Звісно біографії не знайдеш на цю людину раз її не існує розберусь з цим потім. Я вийшла на вулиці, холодно але свіжо по лиці пройшлись мурашки і я попрямувала до машини, треба знять стрес. Їхати чи не їхати? Хотяяя звісно сіла за кермо і провела по ньому руками. Моя улюблена машина. Мені її подарували давним давно, вона моя перша. Моя перша любов подарувала мені цю машину. Тут було пильно, багато пилюки. Я її лишила тут тому що цей офіс колись вже був моїм. Я її лишила тут тому що ненавиджу свої спогади, хотілось стерти їх всіх, разом з машиною.
З машиною було щось не так. Я відкинула сидіння назад і побачила листочок. Три простих слова. Які вернули мене в минуле
FlashBack
- Ну ж що ж куди їдемо?В клуб? В центр в ресторан?
- Мені жаль, але ми поїдемо в наш любимий клуб.
-Може на наше любиме місце? В мене в багажнику є напої.
- Ну не думаю тут призначена зустріч, тут написано бути 18:00 в Центрі.
End FlashBack
Я обперлаьсь назад і вздихнула, в 18:00 в центрі... Як я могла залишити цей листок тут?
FlashBack
- АХХАХАХАХАХ Агата злізь з стола.
- Дай їй повесилитись! Тут і так нікого крім нас немає.
-Вона зараз грохнеться!
- Лицем в пісок хіба що.
End FlashBack
FlashBack
- Як тобі?
- Це місце, воно таке чарівне..
- Згоден, тут я в перший раз познайомився з Карен.. ех
- І знову ти про неї.
- А я люблю це місце тому що про нього знаємо тільки ми. Тут чисто і безлюдно.
- Я придумав новий тост!
- Знову?
- Давайте вип'єм за цей пляж! Хай він залишається таким ж, чистим і безлюдним!
Сміх пройшовся по безлюдному пляж де 11 друзів відпочивали після важкої роботи. Поки не знаючи що останні слова можуть бути пророчими.

З лиця злитіли всі емоції. Знову, все починається знову вона не знає коли ця біль в її серці пройде, сліз не було вона вже все виплакала, чому життя забрало їх, але лишило її і Антоніо? Чому лишилась тільки вона і він? На пляж? В клуб? Значить в клуб.