Мафія або випробування на життя

25 чи знаєш ти мене?

Як я і думала на вулиці нічого, ну як нічого кипить життя. Роздивлятися не було часу, їхати до дому не безпечно  та й не хочеться туди вертатися, може поїздка в ліс розбавить мою тривогу? Але не сьогодні, треба викликати додаткову  охорону хай думає що я ідіотка і думаю що він приїде сюди ще раз, бо хтось догадається про те що я почала стежити за порядком.
Антоніо, чорт! Куди ти дівся?  Буде легше дізнатися, якщо цей ідіот поїхав на службовій машині. Він ж поїхав на ній?
-Бос приїхала група А1, сказали що візьмуть пост в цьому кварталі.
-Передайте щоб приїхала група Т5 .
Клянусь його очі стали по п'ять копійок, звісно не кожен день тобі говорять що має приїхати група снайперів.
- Так бос, на який адрес бос?
-Інтер стріт.
Він розвернувся і пішов. А я лишилася, сьогодні я  ночую в офісі. Надіюсь Джон найшов будинок це жахлива ідея?
Якщо він не найшов дім, то на пошуки часу немає, виїжджати за місто теж. Доведеться їхати туди, там де була вже своя історія і свої люди? Чи може батько зможе мені позичити його? Батько! Можливо Майкл в небезпеці! Я підірвалась з крісла і понеслась на вихід, гнала на любимій швидкості і думала про нього, чорт Агата ти жахлива дочка!  Навіть не побачила як включила світло і побігла на другий поверх, почулись стони, я ходила тихо тому надія що мене не почують була, приблизилась до дверей які вели в татовий кабінет і мовчала, скільки я так простояла? Десять хвилин чи вже добрих тридцять? Я сиділа біля дверей, а в голові "грало" тільки одне- стони, я надіялась, але чи варто? Ні він не побачить моїх здивованих очей чи рук які я зжимала до болі, зайти чи почекати ззовні? До чорту їх! Я ввірвалась в кабінет і побачила ту картину яка вже грала в моїй голові, невже? Тепер мені больно? Я люблю маму хоть і не пам'ятаю її, але це? Вічної любові не існує? Звісно просто хороші актори.....
На лиці появилась зла посмішка я з силою закрила двері і на мене вставились двоє пар здивованих очей, я хотіла щоб він найшов когось, але думала я про те що мені буде так больно? Однозначно ні!
- Агата?
- Так я прийшла сказати що на мене ведуть полювання , попередити щоб ти не висовувався з норки і був окуратним.
- Я...
- Не оправдовуйся, мені всерівно.
Я дивилась на неї : молода, низька і блондинка, моя ровесниця, яскравий макіяж і чорні як смерть очі, повія? Чи нова дівчина?
- В тебе є час поговорити?
- Зараз? Я бачу ти зайнятий.
- Зараз!
Він відштовхнув її від себе і вона перевела свій вбивчий погляд на мене.
- Іди звідси, потім все поясню.
- Але милий!
- Тобі сказали пішла звідси.
- Як ти смієш ти знаєш хто я?!
- Мені всерівно хто твої батьки.
- Я наречена Майкла, а ти, будеш відкривати рот біля моїх собак.
Ясно одне мозгів там явно не багато.
Сказати чесно мене не здивували її слова, такі як вона тільки і може що посилати іньших і ставити себе на показ.Я одною рукою взяла блонді за волосся і викінула за двері, вона кричала і била руками двері, а я дивилась на людину і не знала з чого почати розмову, ще вчора я думала що знаю про нього все. Але чим більше ми довіряємо тим більше розчаровуємось, не правда ж?
Вот і я зараз впевнилась в цьому. Мій погляд був холодним. Ні однозначно, любові не існує.