Мафія або випробування на життя

24 чи ти зможеш без неї?

В ноутбуці шифри, коди. Одна папка дуже сильно впилась в пам'ять... код з 3 цифр? Чорт, ні... 1-8-4? Як тільки я ввела код ноутбук запікав і я подивилась на файл.
Я Антоніо Фальконе, молодший син і права рука мафії " il nostro business" пишу свій заповіт в 18 років, і переписую в 27. Моє останнє бажання буде банальним. Я хочу щоб вся моя власність перейшла моєму босу. Агаті Еванс. Агата якщо ти читаєш це. Вибач мене, щоб я не зробив. Я жалію про те що зробив, але я не жалію тільки про те що в той день я дістав звідти тебе, а не Бель чи Ванессу. Я хочу щоб всі мої будинки, машини і інше перейшло тобі. Мені шкода що я не зміг сказати тобі це раніше, я кохаю тебе.
Дочитуючи цей лист. Копія, збережена в ноутбуці. Чи правда це? Для того щоб переконатись треба знайти оригінал. Написаний від руки або надрукований то що. Мої очі були мокрими, я ніколи не думала що він закоханий в мене.Я поступила як остання сука коли подумала що він може бути тим монстром що хоче вбити мене. Я не заслуговую на таку людину як він. Мені так шкода що ми лишились тільки в двох. Я знаю що він любить мене як подругу, я знаю що ті слова значили як дружні.
Я обрискала весь кабінет! Але не найшла жодного документу який підтверджує або відхиляє те що було написано в ноутбуці. Ніякої зацепки і інформації. В нього ідеальне портфоліо над цим постаралась я.  обдзвонила всіх знайомих. Я сходжу з розуму? Антоніо, єдине що робить тебе не ідеальним це минуле. Не люблю приймати рішення одна, мені завжди подобалось коли всі говорять свою думку чи недоліки на щот справ. Закривши ноутбук в кріслі повернулась до панорамного вікна. Думки! Вони з'їдять мене заживо, такого не було ніколи тільки після того що сталося багато років тому, але чи важливо це?
-Час все обдумати і не зійти з розуму?
Чомусь в моїй голові це звучало краще в одному я була впевнена анонім і Антоніо нічим не зв'язані.Чи в мене все ж параноя? Руки залізли до кишень, чорт! Я їх лишила в кабінеті! З цигаркою краще думається, однозначно для мене це як наркотик. Вставши з крісла воно проскрепіло? В нас начеб-то нові меблі хоча кого це хвилює? Я попрямувала до виходу з кабінету, мертва тиша і тільки я хотіла вийти як висунула голову, ну що ж Агата Еванс вітаю! Ти більше похожа на психічку ніж на жорстокого вбивцю, невже один день може змінити життя на 360 градусів? І все через людей в яких я була впевнена на стільки ж?Нікого як і очікувалось не було крім охоронців вони тут і живуть, ну що ж поробиш в кожного є свої цілі і завдання. Секретарки теж не було, звісно думала що я не побачу що вона пішла швидше? Хотя що треба було чекати від бідної дівчини яка тільки оговталась після вбивства і переїхала з Москви? Мій батько недавно її поміняв звільнивши нормальну робітницю. Взявши свою куртку я дістала з кишені одноразку, на жаль мої любимі закінчились навіть в магазині. Знову посторонні думки, але вони зразу змінились після дзвінка.
- Сумувала?
Мене паралізувало, я не рухалась тому що голос змінився того разу він був механічний, швидше творіння штучного інтелекту ніж людини, а зараз зі мною розмовляв внятний чоловічий голос, паралізувало ще й те що до мене почало доходити що ця людина знаю що в офісі крім мене нікого немає, та і в радіусі кілометру  теж. Він мовчить видно чекає що я щось скажу, ну що ж почнемо з банального.
- Хто це?
- В тебе є час подумати над цим доволі цікавим питанням, Агата, невже ти не знаєш що не безпечно лишати вікна відкритими?
Голос був не тільки серйозним,але й з насмішкою він хоче щоб я знала хто він, але не хоче говорити.
- Звідки я маю знати хто ти якщо ти цього не говориш?
Але він начебто не чув мене і продовжував говорити.
- Ти одна в своєму кабінеті, невже ти думаєш що в тебе є час думати над цим? Головне не оглядуйся зруйнуєш весь сюрприз.
Чорт Агата думай! Що може бути в радіусі кілометру що може принести мені неприємності? Будинків поблизу дуже багато це сердце міста, центр. Багато людей може померти якщо це бомба... але я йому не дозволю цього зробити. Не думаю що він буде наймати снайпера для цього, він ж не божевільний? Кіллери? Ні немає доступу до камер, в нас профі всі і хакери теж.
- В тебе є на роздуми 6 хвилин і 34 секунди.
- Це ти обстріляв машину?  Надіявся що я здохну за кермом.
- Можливо, в тебе є ще 5  хвилин, чи ти хочеш поговорити про це? Озвучуй в голос свої думки, я ще не навчився їх читати.
- Запросто, це не снайпер, 18 поверх і в радіусі кілометру тільки житлові будинки центр, снайпер не буде стріляти, це побачать зразу.  В тебе немає доступу до моїх данних  камери і кіллери теж відпадає............. Стоп! В тебе немає доступу до камер!
- Ти відповіла на одне своє питання, Bravo! Що до іншого? В тебе дві хвилини.
- Мої люди відпадають теж, лишається тільки.....вибухівка? Така ж як в машині. Яка не лишила жодного сліду!
- Bravo, bravo bravo!....А тепер ще одне питання як я розмістив їх без доступу до Офісу?
- Вони дуже слабкі, ті що були тоді не лишили навіть слідів,ти думаєш парочку таких ж підірвуть цей офіс?
- Ех.... Еванс сьогодні не твій день! В тебе залишилось тільки десять секунд! Що ж ти зробиш в такій ситуації?
- І не твій теж, я відповіла на твоє питання, ти не зробиш цього.
Як тільки я сказала ці слова трубку скинути, а я побігла до виходу я не замітила як опинилась в машині.
Не думаю що він хотів моєї смерті тут щось інше.. він хоче уваги, я не та людина яка забуває про таке. Я найду тебе.