Кар'єра чи Кохання?

3. Неочікувані події.

18 вересня 2021 рік
Ранок

В моїх руках була частинка якоїсь жорсткої матерії з малюнком, я навіть не знаю навіщо взяла це. Половинка була різнокольорова і вона тягнула, наче, енергія, в прямому сенсі, просочувлась крізь неї, тому мій погляд впав на цю цікаву штучку.

Інтернет також не допомагав, хоч як я намагалась сфотографувати, описати, нічого не виходило. «Ми не можемо знайти інформацію до Вашого запиту» - єдине, що вибивало Safari (програма для пошуку інформації).

— Фак, Мішель, треба спати! - тихо лайнула саму себе та почала вмощуватися в комфортабельному кріслі.

***

— Місіс, ми приземляємось через 5 хвилин. - я швидко прокинулась і перші секунди була в трансі та потім оговталась.

— Я не... - показала на свій палець, де немає обручки. — заміжня.

— Перепрошую, міс. - стюардеса посміхнулась, а я трохи засмутилась.

Хіба мені потрібен чоловік? Я сама можу з усім впоратися. Не хочу бути схожою на заміжню.

— Треба щось змінювати в житті, так, Мішель? - цей знайомий чоловічий голос, який стояв позаду мене, промовив ці ненависні слова. Дастін.

— Це вже не Вам вирішувати, що мені змінювати в житті. Хіба не Ви казали, що я незалежна жінка буквально 7 годин тому? - саркастично відповіла я.

— То Ви гадаєте, що бути заміжньою - це означає бути залежною від Вашого ж чоловіка?- сперся він на бортик і дивився на мене знизу вверх.

— Саме так, Дастіне. А ще мені здається, що наше знайомство затягнулось.

— То треба перейти до міцної дружби. - відкинувшись назад він реготнув з власних слів.

— То треба забути все, що тут було між нами.

— А що між нами було? - Дастін повільно підійшов до мене, бляхо, який же він високий.

За лічені секунди наші тіла були в міліметрі одне від одного, а потім все відбулося дуже швидко.

Його коліна пригнулись тепер наші очі були на одному рівні, губи пухкі, а рука чоловіка потягнулась до моєї талії, щоб опхопити мене нею.