Кар'єра чи Кохання?

19. Доля.

22 вересня 2021 рік
17:00

Серце скажено калатало у грудях. Перед очами все почало ставати нечітким. Голова запульсувала.

— Приємно познайомитись, міс. - чоловік галантно протяг свою руку і взяв мою долонь, щоб поцілувати.

Дивовижна легкість, а на душі тягар від такої зустрічі.

— У мене в одного дежавю? - після його слів мені стало трохи легше чи навпаки важче. — Відчуття наче я Вас колись бачив. - він хоче, щоб я йому підіграла чи дійсно не пам'ятає мене?

— Я... Кхм. - мій голос пропав, проте треба було брати себе в руки. — Ні, не пам'ятаю Вашого обличчя. - промовила з широкою посмішкою для впевненості.

Наші очі були на одному рівні, бо Дастін до сих пір не відпускав мою руку, тому мені прийшлось обірвати цей момент.

Як би жахливо це не звучало, проте я забула, що за мною стоїть інший чоловік. Про нього я згадала з того моменту, як він легко притягнув мене до себе та став переді мною, приховуючи від людей, які нас оточували.

Можливо, я цього й не помітила б раніше, проте не сьогодні, не зараз, не з нашими теперішніми стосунками. Другою причиною був погляд Дастіна, який хотів врізати Деймону.

— Перепрошую, що перебиваю вашу співбесіду, проте у Мішель Харріс сьогодні є плани. - низьким оксамитовим голосом сказав чоловік.

— Ми з нею не договорили. - з лукавою посмішкою Дастін зробив крок вперед до іншого. Він був на два сантиметри нижчий, але ця вистава виглядала так сексуально.

— Я виконую свою роботу, як особистого охоронця дівчини, яка стоїть позаду мене.

— Не треба, я все розумію. Ми можемо побазікати з нею за чашечкою кави. Запевняю зі мною безпечно, тим паче наша робота пов'язана з Мішель і ми б не хотіли, щоб хтось нам заважав, правильно? - обоє повернули голови до мене.

Як же мені це подобалось... Увага була направлена виключно на мене. Дві пари очей уважно розглядали моє обличчя і тіло. Від моєї відповіді залежить сьогоднішній день.

Моя голова ще боліла, але я протрезвіла швидко від напою, який дав мені охоронець, проте планів на день у мене теж немає.