Кар'єра чи Кохання?

6. Загадковий незнайомець

20 вересня 2021
04:00

Моя голова розколювалась на дрібні шматочки. Кінцівки мого тіла оніміли. Роздерши очі я почала згадувати, що взагалі трапилось.

Мізки, напевно, ще не прокинулись так само, як і мої спогади. Пройшла хвилина, я встала, походила, легенько розім'ялась і, бляха, почала читати молитву.

В кутку хтось сидів, спав чи це просто так тяжко дихав. Як я не помітила раніше? Де мої речі? Чому я без колготок?

В наступну секунду пазл почав складатися в цілу картинку. Він мене зґвалтував. Я нічого не пам'ятаю, тому що знепритомніла.

План втечі, звісно, був жахливий, але на «подумати» часу взагалі не було і я зібралась тікати без телефону, без сумочки з якою прийшла... Та перед цим треба було дещо зробити.

Один крок. Другий крок. На третьому кроці я вже стояла над ним.

— Чого встала? - перший кулак прилетів йому в щелепу, а другий не встиг нікуди прилетіти. Він притиснув мене спиною до стінки руками вгору.

— Ти, бляха, що робиш? - процідив через зуби.

— Збоченець! Лізеш в трусики до дівчини, яка напилась і знепритомніла! Вали к чорту, чмо! - я врізала коліном йому в живіт та він не похитнувся, а в мене, напевно, залишиться синець, адже його тіло - метал.

Мій дідусь вчив мене оборонятися в рукопашному бою, сподіваюсь, що цей не збирається дістати ніж.

Звісно, мої удари трохи криві, адже з дідусем я бачилась рідко, але завжди робила все вправно і той мене не раз хвалив.

— Що ти робиш? - сказав він і знову я притиснута до стінки тільки вже животом до стінки, відчула потужність його тіла.

Видно, що чоловік атакує мене в половину всієї сили, якщо не в четвертинну, для нього це ігри, а для мене самооборона.

— Я б міг тебе відтрахати так, що весь штат почув би та замість цього я захистив твої сідниці. - продовжив далі та заламав мої руки до нестерпної болі.

— То ти вважаєш себе героєм?

— Я цього не казав. - він понизив свій голос так, що всі волоски на моєму тілі стали дибки.