Кар'єра чи Кохання?

1. Початок подорожі.

17 вересня 2021 рік

Цей ранок настав! Як я довго чекала його, всю ніч думала, як пройде цей день. Від мого пробудженого вигляду й сліду не залишилось, тому що я привела себе в норму за лічені хвилини.

— Будеш їсти? - крикнула «мама» мені гидко її так називати, вона не заслуговує такого титулу.

— Я не буду їсти твої недоїдки. - холодно відповіла я, а живіт скручувало в тугий вузол.

— Яка ж ти сука! - почувся звук викидання їжі в смітник, а на гидкі слова в мій бік я навіть не хотіла ніяк реагувати.

У мене достатньо грошей, щоб прожити тиждень в Каліфорнії за кошти, які розміняла тут на долари. Тим паче, у мене є давня подруга, яка там проживає. Вона люб'язно запропонувала свої апартаменти для мене в центрі штата.

— Так, наче, все головне зібрала. Одяг, засоби гігієни, ґаджети... - пригадувала я. — Точно! Особистий щоденник, як я могла забути!? - я вкинула усе до помаранчевої валізки (щоденник поклала в сумочку), яка була форми прямокутника та невеличка.

Мій виліт о 23:00, а зараз 21:13 саме час виходити, адже дорога не коротка і треба буде пройти усю реєстрацію на рейс.

«Таксі прибуде через п'ять хвилин. Очікуйте білу Мазду з номерами: 2L54978» - смс-ка прийшла одразу після мого дзвінка.

Я взувалася, як раптом до мене підійшла моя «найрідніша» людина.

— Я буду за тобою сумувати, доню. - я закотила очі під лоба, якщо в неї різко змінюється настрій на дуже хороший — це означає тільки одне: «Привіт, спиртне, чекай мого запою!».

Взявши в руку крихітну валізку в яку, на диво, влізало більше, ніж у величезну, я покрокувала на вихід.

— Бувай, мамуля, не сумуй без мене! - іронічно промовила я та вона не зрозуміла мого прикола, а просто зачинила двері перед самим моїм носом.

В той момент, коли під'їхала моя машинка, я почула голос всередині мого дому.

— Чекаю вас у себе! Моя нарешті звалила. - на що потрібно було очікувати? Запросила своїх подружок таких самих, як вона сама.