Кар'єра чи Кохання?

20. Бути вищою.

22 вересня 2021 рік
Вечір

Невже мені дійсно байдуже на його біль, на його доторки? Мої почуття до нього гаснуть, але все одно нас пов'язує спільне минуле, яке неприємно болить всередині мене.

Я перемогла Деймона фізично, проте як? Він сильніший, він досвідченіший, ніж я. Тільки тому що відволікся, коли, бляха, мацав мене?

Чорт, невже його почуття до мене...

— Харріс, ти ж розумієш, що цього замало? - перервав голос чоловіка з моїх думок.

— Тебе треба було вбити?

— А ти б це зробила?

— Байдуже. Навіщо ти привіз мене сюди? - під час мого запитання, помітила, що сукня була трохи задерта та оголене стегно дивилось на нього.

— Я знав, що ти не втечеш, тому не закривав двері та вікна на замок. Знав, що ти нікому не подзвониш, тому не забирав у тебе телефон. - приклав руки до волосся та погладив потилицю. — Проте чому ти не намагалась втекти? Де твоя жага до життя?

— Я билась з тобою. - після моїх, дійсно, кумедних слів він почав плескати в свої долоні.

— Серйозно? Це так тупо звучить! Звісно, що билась, бо це самооборона і цього було недостатньо, бо тебе викрали, а ти...

— Ти для цього забрав у мене можливість продовжувати кар'єру? - мій мозок почав думати над наступною фразою, яка, напевно, не є приємною. — Мені не потрібен ні старий Деймон, ні новий. Ти мені не потрібен. - тихо промовила, але достатньо гучно, щоб він почув.

— Тоді чому стоїш тут?

— Чекаю відповіді. Навіщо викрав мене?

— Я відповідав, але можу відповісти вдруге. Тебе хочуть вбити, а я хочу вберегти тебе. - його слова навіть не чіпляли мене, моє серце охололо або алкоголь ще діяв.

— Хто?

— Зарано.

— Ким ти працюєш?

— Краще я це покажу. - з цими словами він вийшов та протягом десяти хвилин приносив щось незрозуміле в мішках. — Одягай.