Швидка трансміграція. Частина 1 (Записи Гравців та Хостів)

1.34

Що з ним було не так? Хоч хост кохала його, йому вона не подобалася. Нарцисічні манери Лен Ао справді відчувались болем у дупі. 

Чи знає сім'я про його поведінку? 

- У тебе проблеми? - запитала Нін Шу, вказуючи на її голову. 

- Єдина причина, через яку я запросив тебе на день народження - прохання Лін Сюе. Вона досить щедра, щоб не згадувати минуле, але я не дозволю тобі завдати їй болю. Пам'ятай свій статус, простолюдинко, - Лен Ао підняв підборіддя і подивився на неї, як бог на смертного. 

Що саме було з мозком цієї людини? Повністю живе у своєму власному світі. Весь цей час він вимовляв лише одне речення. 

- Ти краще запам'ятай мої слова. Інакше я примушу тебе заплатити. 

Після того як Лен Ао закінчив, він повернувся і пішов.

Нін Шу глибоко зітхнула. Світ був такий прекрасний, краще просто швидше ігнорувати негармонійні речі. 

- Оскільки у тебе психічне захворювання, ти повинен приймати ліки. Чому ти відмовляєшся від лікування? - крикнула вона, потім обернулася і побігла. 

Наступного дня Нін Шу одягла свій звичайний одяг, заправила пістолет за пояс і вирушила на вечірку з нагоди дурного принца Лена. 

Вечірка проводилася у приватному клубі. Нін Шу підійшла до входу та побачила, що все заповнено припаркованими машинами. Один за одним з автомобілів виходили гарні чоловіки та жінки у дорогому одязі. 

Нін Шу була явно недоречна у цій сцені. Всі дивилися на неї зі зневагою. Якісь дівчата, одягнені в ханьфу, навіть закривали рота і хихикали. 

Ань Жун теж вийшла з машини. Коли вона побачила Нін Шу, то кинула на неї запеклий погляд. Підібравши поділ своєї вечірньої сукні, вона підійшла і сказала з холодним сміхом: 

- Ти справді прийшла. Хіба тут потрібен охоронець біля дверей? 

Нін Шу подивилася на Жун. Після травми, отриманої від Лін Сюе, вона не приходила до школи. Навіть зараз її обличчя все ще було блідим. Вона була більш схожа на члена покійної процесії, ніж на учасника вечірки. 

Нін Шу була здивована, що хтось змусив себе прийти на день народження. Навіть хворим. 

Ань Жун добре знала, що колір її обличчя не був ідеальним. Коли вона побачила, що Нін Шу дивилася на це, то відразу вибухнула: 

- На що ти дивишся? Я не забуду, як ти образила мене. 

Нін Шу не збиралася носити чорний горщик* і сказала: 

(*Провина за те, що ви не робили.)

- Я нічого не робила, в цьому винна Лін Сюе. Чому ти звинувачуєш мене? 

Ань Жун була на мить приголомшена, а потім сказала: 

- Лін Сюе зробила це не навмисне. Точніше, вона взагалі нічого мені не робила. 

– Я теж нічого тобі не робила. Прямо зараз я стою просто перед тобою. Якби в мене були сили Лін Сюе, ти б вже повернулася на лікарняне ліжко. 

- У будь-якому разі, Лін Сюе не зробила б цього зі мною. Облиш спробу посіяти сумніви. Я тобі не повірю, - рішуче сказала Ань Жун. 

Задля того, щоб возвеличити головного героя – Лін Сюе, всі у цьому світі ніби мали малий IQ. Те, що сталося, було зрозумілим, як день, але Ань Жун відмовлялася це розуміти. 

Лін Сюе завжди мала рацію. Якщо Лін Сюе помилялася, це була помилка цього світу. 

- Немає різниці. Це твоє право, вірити чи ні, – Нін Шу збиралася увійти. 

Ань Жун простягла руку і зупинила її. Нін Шу обернулася і сказала: 

– Що? Ти хочеш битися? 

- Я не хочу створювати заворушення у день народження принца Лена. Ти впевнена, що я отримала травму від рук Лін Сюе? 

- Звичайно. Якби в мене були сили Лін Сюе, я б вже зробила тебе інвалідом і помстилася, - зневажливо сказала Нін Шу. 

Ань Жун також подобався принц Лен. Нін Шу не могла цього зрозуміти. Хіба вона не повинна заздрити Лін Сюе та ревнувати? Тим не менш, вона фактично стала поплічнецею Лін Сюе.