Нін Шу не звернула уваги на цей безглуздий, надто солодкий прояв прихильності та попрямувала до своєї спальні. Вона почала пакувати прикраси та інші коштовні речі з туалетного столика.
Багато з цих речей були посагом хоста. В оригінальній сюжетній лінії, коли родина Су впала, Сяо Янь обдарував Су Мен речами хоста і виправдав подарунок тим, що ці речі мали належати їй.
Це було так безсоромно, страшенно безсоромно.
Нін Шу поклала ювелірні вироби разом із важливими сертифікатами акцій у сумку, а потім приготувалася вирушити до банку, щоб відкрити нову депозитарну комірку. І згадувати не треба, що хост не хотіла б, щоб все це потрапило до рук цих виродків.
Нін Шу із сумкою спустилася вниз, і весела атмосфера, яку зуміли побудувати Су Дабао та Су Сяобао, знову зруйнувалася.
Нін Шу відчула, що стала королевою ніякових мовчань.
Коли вона підійшла до дверей, то обернулася і сказала людям у вітальні:
- Я повернуся обідати, тож не забудьте залишити для мене їжі. Я хочу поїсти устриць, так що не забудьте сказати на кухні, щоб залишили декілька. Ви повинні переконатись, що вони це зроблять. У мене був викидень, мені потрібне відповідне харчування.
Коли Нін Шу це казала її очі весь час дивилися на Су Дабао. Той зустрів погляд з невинним виразом обличчя:
- Тітонько, навіщо ти дивишся на мене? Я не схожий на устрицю.
Нін Шу підійшла до нього.
- Тобі не слід називати мене тітонькою. Ти маєш називати мене матір'ю. У давню епоху статус твоєї матері звався "наложницею", тож я ваша справжня мати. - сказала вона зі щирим виразом.
Обличчя Су Дабао відразу потемніло, і він вп'явся у неї поглядом, провівши пальцем по шиї.
Хоча цей рух у виконанні маленької дитини приголомшує, вираз Нін Шу не змінився взагалі. Зрештою, він все ще був дитиною і, ймовірно, не міг добре контролювати емоції, тому вона вирішила підлити олії у вогонь.
- У майбутньому, не забудь кликати мене матір'ю, зрозумів? Щодо твоєї матері, ти можеш просто називати її коханкою.
Су Дабао зміг утриматись, але Су Сяобао заплакала.
- Матуся не коханка, ні! Ти, погана жінка!
Батьки Сяо відчайдушно заспокоювали дівчинку, намагаючись припинити її сльози.
- Су Жань, що ти кажеш? Що за нісенітниця? - сказала мадам Сяо стрільнувши поглядом у Нін Шу, не забуваючи заспокійливо додати:
- Люба. Не плач, ти змушуєш серце бабусі боліти.
Губи Нін Шу сіпнулися. У чому логіка? Все, що вона сказала, це правда. Невже Су Мен було дозволено це робити, але вказувати комусь на це було не дозволено?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Швидка трансміграція. Частина 1 (Записи Гравців та Хостів)
AdventureНін Шу померла та отямилась не в раю, а в невідомому місці де постала перед вибором: зникнути назавжди чи виконувати завдання Системи. Для неї цей вибір не був складним. Так дівчина опиняється в іншому світі, в чужому тілі і з купою проблем. А це ли...
