Сестра Венздей

8. Світ Пілігримів

Д/В: Усі учні відзвітують про свою волонтерську діяльність, рівно о 10:00. А потім буде спільний обід. Також сьогодні на міській площі відбудеться відкриття статуї.

Ти бачила, що Енід мало не кричала з радості. Потім вона підійшла до тебе й Венздей.

Енід: Що у вас? У мене світ Пілігримів.

Луна: Кав'ярня.

(*Я забула як вона називається, тож якщо хтось знає, будь ласка підкажіть.*)

Венздей: У мене Юрая Гіп.

Енід скривилася.

Енід: У-у. Страшне місце. Але тобі має сподобатися. Доречі, Луна, Ксав'є теж буде працювати у тій кав'ярні.

Енід підморгнула тобі.

Луна: Енід! Не дивись на мене так. Мені на нього все одно.

Енід: Да ну, Луна. Не будь такою байдужою як твоя сестра.

Венздей: Я все, ще стою тут.

Енід: Вибач.

Запала незручна мовчанка.

Енід: Тож... Бажаю всім гарно повеселитися!

Ти сама й не знала, як у неї так швидко міняється настрій.

Ви розійшлися. Ти направилася до кав'ярні.

Ти одягла форму й почала приймати замовлення.

Ксав'є: О, привіт Луна. Ти теж тут працюєш?

Луна: Е-е.. так.

Ти подивилася на Ксав'є. Чому ти тільки зараз помітила який він гарний? І ця форма... Йому так личить.. Стоп, Луно! Чому ти думаєш про це? Просто займайся своєю роботою!

На щастя замовлень було не дуже багато. Тож через годину, ти вирішила піти до Венздей.

Зайшовши в «страшну» як казала Енід крамницю, ти не знайшла сестру. Ти обійшла весь магазин, але побачила там лише Енід, Аякса та якусь жіночку яка підійшла до тебе.

?: Привіт, у тебе теж тут робота?

Луна: Ні, я сестру шукаю. До вас заходила дівчинка мого росту з чорними косичками й кислим обличчям?

?: Ні, вибач. Не заходила.

Луна: Добре, дякую й за це. До побачення.

Ти вийшла з крамнички й пішла до Світу Пілігримів. Бо як ти зрозуміла, Венздей з Енід обмінялися записками.

***

Світ Пілігримів це не мале місце. Тому ти одразу зрозуміла, що пошуки триватимуть довго. Ти підійшла до однієї жінки у пілігримському одязі, й спитала:

Луна: Вибачте, ви не бачили дівчинку мого росту з чорними косичками й кислим обличчям?

?: Сама її шукаю.

Б'янка: Якщо ви про Венздей, то впевнена, що вона зараз там де не має бути.

Ти пішла далі. Як раптом помітила, як якісь пілігрими взяли хлопця й поклали його голову в штуку якою відрубують голови (не знаю як називається ця річ, тому вибачте). Вони вже хотіли захлопнути верхньою частину, як у це діло влізла ти.

Луна: Відпусти його.

?: А то що?

Луна: Моя сестра поклала вас, минуло разу. Тому не думайте, що я на таке не здатна.

Темношкірий хотів мене вдарити, але ти стримала його руку, і натомість вдарила його. Так почалася справжня бійка, в якій як не дивно перемогла ти. Потім ти допомогла підвестися хлопцеві якого врятувала.

?: Дякую.

Луна: Пусте. Ти ж друг Венздей, так? Юджин здається. Знаєш де зараз може бути Венздей?

Юджин: То ти її сестра? Я й не знав про тебе.

Луна: Ближче до справи. То її бачив?

Юджин: Ні, я її не зустрічав.

Як раптом до вас підійшла Венздей.

Венздей: Луна? Що ти тут робиш?

Луна: Тебе шукаю. А роботу я вже закінчила. І мені цікаво, що ти тут робиш? Ти ж мала бути у тій крамничці.

Венздей: Мені треба пробратися в одне місце.

Луна: І що ж це за місце?

Венздей: Молитовня.

Луна: Навіщо тобі туди?

Венздей: Є справи.

Сказала вона й пішла. Ти підвелася й пішла за нею.

Луна: Я піду з тобою.

Венздей: Навіть на сумнівалась. Будеш сидіти ззовні, поки я проберусь всередину.

Луна: Я б теж хотіла зайти всередину.

Венздей: Не можна. Хтось має стерегти це місце, щоб завадити цим людям зайти всередину. А ти я бачила, гарно вмієш битися.

Луна: Не гірше за тебе.

До вас підійшов Юджин.

Юджин: Я можу залишитися на вході.

Венздей подивилася на нього а потім на тебе.

Венздей: В такому разі, Луна, можеш піти зі мною.

І ви подалися до тієї споруди.