Сестра Венздей

23. Вечірка сюрприз

План спрацював, і Енід змогла переконати Венздей піти в крипту за допомогою записки.

Отже зараз ви сиділи в засітці, очікуючи сигналу. Комусь було не зручно чекати, й він(чи вона) пересів в іншу позу, тим самим видаючи звуки.

— Тут хтось є? Енід? — почувся тобі знайомий голос.

Я визирнула. Енід вже непомітно подавала нам сигнал.

— Давайте, — прошепотіла ти усім.

Ви піднялися, вийшли з засітки й заспівали. Співала навіть ти.

— З днем народження тебе, з днем народження тебе. З днем народження, наша Венздей. З днем народження тебе! — співали усі.

— Навіть Луна? Вражає, — сказала Венздей побачивши тебе.

— Загадуй бажання, — сказала Енід. У неї в руках був торт.

Та Венздей, вочевидь, не була зацікавлена в цьому. Вона обернулася й побачила тей самий надпис, який бачила вчора ти.

— Це ж продовження того речення яке палало на газоні...

— Стривай, воно ще палало на газоні? — незрозуміла ти, й підійшла до Венздей.

— То ми будемо їсти торт? — спитав Аякс.

Сестра хотіла доторкнутися до надпису.

— Обережно, зараз можливо буде видіння, — сказала ти.

Та Венздей тебе не слухала. Вона доторкнулася, й як не дивно у неї почалося видіння.

— А я що казала, — сказала буденним тоном ти.

— Лун, це на довго? — спитала стривожено Енід.

— Буквально на дві хвилинки. Почекаємо поки вона з нашою пращуркою поговорить.

Й справді, через дві хвилини Венздей отямилася.

— Нарешті! — сказала ти.

— Будинок... — перше, що сказала Аддамс старша.

— Що за будинок? — незрозуміла Енід.

— Старий будинок який показала Гуді, — пояснила ти.

— Луно, у тебе теж було видіння? — спитала Венздей.

— Учора.

— Ти знаєш де знаходиться цей будинок? 

— Не далеко від лісу. Він завжди видавався мені підозрілим, тож я туди не ходила, — відповіла ти.

— Послухай мене. Можливо ти, ще сердишся на мене, але нам треба знову працювати разом. У видінні Гуді сказала мені, що без тебе я не впораюсь. Тож якщо ти все, ще зацікавлена розслідуванням, то допоможи мені. Будь ласка. Вибач, за образи. Мені шкода, — сказала Венздей. — То що ти скажеш?

Ти деякий час ошелешено дивилася на сестру, а потім все ж змогла щось сказати.

— Я не вірю... Я не вірю, що ти справді попросила вибачення! Що ж, я на тебе зла не тримаю. Та я рада, що ти усвідомила значення сказаних слів, — сказавши це, ти усміхнулась.

Та Венздей й не поворухнулася.

— Ну Венздей, усміхнись! Це ж твій день народження врешті решт, — сказала ти.

— Який я не просила влаштовувати.

— Ми хотіли влаштувати тобі вечірку-сюрприз! Мали надію, що ти оціниш наш подарунок, — сказала розчаровано Енід.

***

Ввечері ти вирішила прийти до будинку, який показала Гуді.

— Отже, це він. Треба буде сходити з Венздей сюди. Бо як сказала Гуді, там ми знайдемо відповіді на наші питання, — міркувала вголос ти.

Ти вже хотіла повертатися, як раптом почула гудіння автомобіля.

Сюди хтось їде... Цього ще не вистачало.

Машина під'їхала й зупинилася біля воріт. Ти сховалася в кущі. Двері відчинилися, й звідти вийшла...