Сестра Венздей

25. Перші справжні підозри

— Ксав'є? — незрозуміла ти. — Що ти тут робиш?

— Це я хотів би у вас спитати. А у мене, як ти знаєш Луно, знаходиться тут майстерня, — пояснив Торп.

— А у нас були тут справи, — сказала ти.

— Справи? Так пізно?

— Ми відзначали день народження Венздей, — знайшлася Енід.

— А де ж тоді вона сама?

— А що, скучив? — почувся холодний голос Венздей.

Обернувшись, ти помітила, що з нею був Тайлер якого здається поранили.

— Нам треба швидко їхати до Тайлера додому, — сказала Венздей.

— Що сталося? — не розумів Ксав'є.

— Це тебе не обходить, — відказала Венздей.

Згодом ви поїхали на назначене місце. Всю дорогу Енід трусилася, та власне й ти, ще не відійшла від шоку.

Прибувши на місце, Венздей накладала пластири на рану Тайлеру, а ти дивилася на бідолашну Енід.

Безперечно — дружити з Венздей вкрай небезпечно.

Через деякий час прийшов батько Тайлера, й заборонив Венздей більше підходити до його сина.

Невдовзі ви вийшли з будинку, й на вулиці ти зустріла Ксав'є.

— Венздей, Енід, — звернулась ти до дівчат. — Я з вами не поїду. Хочу пройтися до школи з Ксав'є пішки.

— Добре, гарної прогулянки, — сказала все ще тремтячим голосом Енід.

Невдовзі їхня машина зрушила, й ви з Ксав'є лишилась одні.

— А тепер я чекаю пояснень, — сказав Ксав'є.

— Чому тобі так цікаво, що ми робили?

— Тому що я хвилююсь за тебе. Якщо хтось з вас постраждав, значить, щось трапилось, — відповів Ксав'є.

— Я зараз з тобою. Зі мною все нормально. Тож нема причин для хвилювання.

— Луно, — вже серйозним тоном сказав Торп.

— Гаразд, ми ходили до старого будинка Гейтсів, — вже здаючись сказала ти.

— Навіщо? — спитав Ксав'є.

— Були справи.

Ксав'є знову подивився на тебе з тим самим поглядом, що означав: «Просто розкажи мені».