22. Зачіпка

37 6 2
                                    

~POV: Венздей~

Після розмови з директоркою я пішла на вулицю провітритись. Я хотіла піти у бік лісу, як раптом почула чиїсь крики. Прибігши на голос я побачила випалені букви на газоні (Вони уже не горіли). Підійшовши ближче, можна було побачити яке речення складали ці букви:

"З неба поллється вогонь"

Я доторкнулася до обгорілої трави, й в мене почалося видіння.

Видіння:

***

Я опинилася у якомусь лісі. Обернувшись, я побачила Гуді.

— Тобі потрібна її допомога...

— Чия? — незрозуміла я.

— Луни. Це серйозно. Без неї ти не впораєшся. Це не питання безпеки. Це питання життя і смерті.

***

Видіння закінчилося, і я отямилася.

Що ж. Думаю Гуді більш ніж можна довіряти. Можливо вона каже правду.

Не хочу це визнавати, але я маю все таки дещо зробити.

~POV: Ти~

Вдень до тебе прийшла Енід з проханням допомогти.

— Лун, я розумію, що ви з Венздей зараз не дуже ладнаєте, та... Я б хотіла попросити, про допомогу, — сказала вовчиця.

— Це стосовно її дня народження? Звідки ти знаєш?

— Річ розповів. То ти допоможеш?

— Вибач, ти знаєш мою відповідь, — незворушно відповіла ти.

— Ну, будь ласка! Ну Луно! Ти її сестра, й я думаю вона засмутиться якщо ти не прийдеш.

— Якось переживе, — відрізала ти.

Трохи подумавши, Енід спитала:

— А що у вас з Ксав'є?

Ти обернулась до неї.

— Нічого.

— А від Ксав'є я чула дещо інше, — промовивши це Енід хитро усміхнулася.

Сестра ВенздейWhere stories live. Discover now