"Яскраве сонце"

1 Ч.

Айзава сидів за столом на кухні, попиваючи ароматний зелений і ще не охолоджений чай, і водночас дивився  в телефон. За вікном був вечір. В будинку настільки було тихо, що можна злякатися від любих неочікуваних звуків. 
На телефон прийшло аудіо сповіщення і це було від Ямада, який з ним давно працює. 
– Доброго вечора, Айзава!
*Що йому від мене вже треба? Не дає покою!*- 🖤 (Айзава).
Айзава у відповідь йому теж аудіо.
– Що?- 🖤.
– Просто хотів поговорити про одного героя!
– Герой номер один?- 🖤.
– А як ти дізнався?
– Легко. Він не давно з'явився. Навіщо про нього взагалі балакати?- 🖤.
– Як навіщо? Тобі разве не цікаво?- 🧡 (Ямада).
– Ні. Бувай.- 🖤.
Поклав телефон на стіл, допив чай, вимкнув світло на кухні і пішов спати.  Ліг у ліжко, вкрився ковдрою і повільно почав засипати.
*Сон*
– Ало? Мам, ми зможемо погуляти сьогодні після школи?- 🖤.
– Так! 
Відпросилася з роботи раніше, щоб прогулятися по парку і заодно сина забрати зі школи.
Йшли по гарному парку. На небі не було не одної хмари, світило яскраве сонце. Айзава подивися на неї. Її волосся розвивалося і віддавало блиск від променів сонця. Вона усміхалася так щиро, що на душі ставало тепло.
Наступного дня, після школи.
Шота весело крокував додому, думав, як він розповість, що сьогодні по трьом урокам гарні оцінки отримав. Підходячи к дому помітив, що двері вхідні відкриті, побіг в середину і побачив одне з самих страшних картин в житті дитини – вбивство батьків.

Айзава тут же прокидається в холодному поту, руки тремтіли, серце швидко билося. Він закрив рукою рот, на очах йшли краплі сліз. У нього в голові трималася та картина та випадково згадав смерть і про Оборо.
Коли трішки заспокоївся, подивився на годинник, там було десь 00:07.
Після кошмару, Айзава робив все, щоб не заснути знову, бо страх все одно залишався поряд і не полишав його в спокої аж до ранку.
Коли зійшло яскраве сонце, у Шота на душі стало легше і спокійніше.
Він швидко зібрався і пішов на роботу.