"Яскраве сонце"

12 Ч.

Їм повезло, що сьогодні теж вихідний, тому  Тошинорі сів, поряд з ним.
*Що я тікіщо сказав? Чого це  я його раптом попросив залишитися?*- 🖤.
Він почав поглинатися у свої думки. Для нього дивно те, що він сказав те, про що подумав. Зазвичай він каже зовсім інше або  просто мовчить. Почав складувати всі дивні моменти за останні час. Всі ті моменти ставалися тільки тоді коли Тоши був поряд.
*Я нічого не розумію!*- 🖤.
Блондин помітив, що Айзава дивиться в підлогу.
– Ти чого дивишся у підлогу?- 💛.
– М... А? Що...? Не знаю. Задумався...- 🖤.
*Дивно, наче він казав, що здоровий, а тепер знову, щось...*- 💛.
– Я піду... мені треба зробити ще декілька робочих завдань...
– Може я можу тобі чимось допомогти?
– НІ! Тобто... не треба...!- 🖤.
Він швидко пішов до себе. Закрив двері до спальні і поповз в них по двері. Зітхнув.
–Фух... Вперше, так хвилююся.- 🖤.
*Всі факти натякають на те, що він мені подобається. Но взаємно це?*- 🖤.
Вирішив почитати книгу лежачи на ліжку.
Минула година.
– Айзава? Ти знову дивно поводиш. Щось не так?
– Все норм.
– Мик запрошує нас прийти в кафе. Ти йдеш?- 💛.
– Ага...
– Тоді чекаю на виході.- 💛.
Тошинорі знову насторожився. Ця поведінка не та, що була.
Зібравшись, вийшли з будинку.
В кафе.
Їх чекала Північ і Мик.
*Слава Богу, що сьогодні лише у чотирьох будемо.*- 🖤.
– Привіт! Як справи? Сідайте!- 🧡.
– Ми вас зачекалися.- 💜 (Північ).
Вони сіли на м'який диван, а Ямада з Немурі на дерев'яних стільцях.
Все кафе було в такому старовинному стилі. Все, що дерев'яне виглядало, так наче йому більше ста років.
– А тут багато, що є.- 💛.
Замовили їжу, чекають.
– Айзава, ти як? Кошмари все так само турбують?- 💜.
– Ні. Більше не турбують. Сподіваюся...- 🖤.
– Це чудово!- 🧡.
Почали балакати, майже ні про що. Лише шуткували на різні теми та сміялися зі своїх же приколів.