"Яскраве сонце"

9 Ч.

Тошинорі міцно спить, але цього разу його ніби, щось спеціально розбудило. Прокинувся, протер очі і пішов перевірити, що там Айзава. Коли побачив його наляканого. Він все чудово зрозумів. Швидко підійшов до ліжка. Сів на ліжко поряд з ним.
– Айзава-кун... Знову кошмари...?
У відповідь тиша.
Тоді  приобняв Айзаву і почав заспокоювати, гладив по голові.
– Все добре. Ми завтра же йдемо до  психолога!- 💛.
– Н-нікуди я не п-піду!- 🖤.
– Ти ж все чудово розумієш! Ти собі лише гірше робиш! Від того, що ти намагаєшся не спати, краще не стало.- 💛.
– Я-я кажу ні!- 🖤.
Хоть і записався, але говорити міг.
– Ц-це не така уж і п-проблема!
Тошинорі розумів, що Гумка веде як мала дитина, хатя парой і він та інші люди могли вести себе, як діти через певні проблеми раніше й страхи (фобії).  Тому вирішив, що краще цю тему не чекати до ранку, а зараз треба щось думати, бо сон важливий для організму і до того ж Айзава й так майже не спить. У Всемогутнього з'явилася ідея. Коли той більш-менш заспокоївся, він сходив за пігулками. По дорозі взяв чашку води.
Повернувся до Гумки.
– Випий це.- 💛.
Айзава випив.
– Що це за ліки?
– Снодійне. Тобі треба поспати. І не хвилюйся, я буду поряд, якщо що.- 💛.
Снодійне подіяло достатньо швидко і він заснув. Яги вкрив ковдрою його і себе. Ліг поряд з ним і теж повільно засинав.
Сон
*Де це я? Знову кошмари?*- 🖤.
– Тут хтось є?! Мені набридло постійно бачити ті кошмари!!!
Навколо нього була лише темрява, раптом хтось підійшов з спини.  Айзава повернувся  назад і побачив знайоме обличчя. Це була його мати. Вона мило усміхнулася.
– Знову? Це лише сон! Досить над дімною знущатися! Ти лише моя уява!?- 🖤.
– Сину... заспокойся, прошу...
Не встигла вона договорити, як він обійняв її, так міцно, як хотів.
– Дякую, за все, мам.- 🖤.