"Яскраве сонце"

10 Ч.

– Ти дуже дорослий... Може тобі вже досить тих страждань? Залишайся тим, ким ти був завжди і не турбуйся про мене. Я поряд!
На її обличчі все так само стояла така ж сама тепле і справжня усмішка, яка ніби не чим не відрізняється від інших, але усмішка рідної мати залишається тою самою єдиною й не повторною для кожного.
– Знаєш... Тобі би треба розібратися з деякими думками, вірно?
– Так... Звідки ти знаєш?!- 🖤.
– Ха-ха-ха, я поряд з тобою і все знаю, що стосуються тебе і твої роздумів та рішень! А тепер...
Вона відійшла і тим самим розірвала їх обійми.
– Стій! Ти куди?!- 🖤.
Шота різко занервував.
– Бережи себе, Шота Айзава... Будь самим собою!
І повільно віддалялася від нього.
– НІ! Стій! Мені треба тобі стільки розповісти!
Але вона вже повільно розчинилася у бездонній темряві. Гумка почав знову плакати, але раптом позаду нього з'явилося, якесь сяйво, що освітило цю бездонну темряву наче яскравий промінь світла.
*Що за...?*
З цього світла почала з'являтися силует. Силует був більше ніж він за зростом і когось нагадував. Шота рванув йому на зустріч, щоб вийти з цих страждань, проблем і болю.
Силует сяяв, наче яскраве сонце. Даючи йому руку надії на краще і світле майбутнє, без болю, крові.
– Все буде добре!- Силует.
Айзава хапається за його руку і його витягує в реальність. Серце знову шалено б'ється, він здивування і не розуміння те, що зараз відбулося.
Тошинорі почувши, що він прокинувся, розплющів очі.
– Айзава...? Знову?- 💛.
Шота лише обдумував і не чув голоса, поки кість руки не торкнулася його плеча. Він здригнувся.
– Айзава, все буде добре! Чуєш?- 💛.
Його ніби пронзили чимось гострим і холодним, він згадав ці слова. Він повернув голову і подивився в очі Тошинорі, що був стурбований.
– Ти...
– Що, я?- 💛.
В голові Айзави все прояснилося.
– Ти ж той... хто мене витягнув!!!
– Звідки?- 💛.
Шота розповів йому про те, що йому снилося. Він був таким веселим, хоть це наврядчи помітно із зовні. Спати йому не хотілося, його організм виспався сповна наче на рік вперед. Глянув на годинник 1:07.