"Яскраве сонце"

28 Ч.

Він чекав цілу годину, роблячи вдох видах.  Його стан був між життям і смертю.
Тут спокійно виходить лікар, в очах блищить надія.
– Ви можете зайти.- зняв маску.
Тоши залетів до палати. 
*Фух... Все стабільно.*- 💛.
Він себе винив за те, що тоді не зупинив і не врятував від неминучого.
Раптом очі повільно відкриваються.
– Яги...- тихо і хрипло промовив, вперше за три місяці Айзава.
– Т-ти п-прокинувся? Як себе почуваєш? Краще?- 💛.
З надією спитав той.
– Краще...- 🖤.
Яги взяв його руку і притулив до себе.
– Це добре!- 💛.
Усміхнувся той во всю свою усмішку.
– Хочу... води...- 🖤.
– Так...! Зараз!
У нього була якраз з собою пляшка води, він обережно дав йому, те чого він хотів.
– Я-я... не в-вірю, що ти прокинувся!
Він був на сьомому небі від щастя. Його серце знову охопило радість, щастя і кохання. Айзава привстав і оглянув очима блондина, який виглядав не краще за брюнета.
– Я... люблю тебе...- 🖤.
– Я тебе теж!- 💛.
Тоши попрощався з ним, щоб дати йому відпочити. По дорозі додому він сповістив Ямаду і Немурі про гарну новину. 
Сотриголова спеціально попросив, щоб Лікарі не казали нікому, що його виписують. І ось він йде по вулиці насолоджуючись свіжим повітрям, яке вже давно не відчував. Він так квапився додому.
Дійшовши подзвонив у дзвінок.
– Це кого там принесло в такий час...- 💛.
Він застиг на місці, а потім міцно обійняв. Аліса теж прийшла, терлася і муркала об ноги своїх господарів. Тоши кружляв тримаючи  Айзаву в руках в будинку і усміхався. 
– У мене зараз голова закружиться!- 🖤.
– Ой, пробач... - 💛.
Опустив на землю.
– Може чогось бажаєте?- 💛.
– Ні, я в лікарні поснідав. А де ті, наші документи?- 🖤.
– А навіщо?- 💛.
– Я хочу, щоб ми вже розписалися.- 🖤.
– Добре! Зараз принесу.- 💛.
Через якихось хвилин повертається.
– Ось.- 💛.
– Окей... Чого стоїш? Одягайся!- 🖤.
– Прямо зараз?
– Так!- 🖤.
– Без проблем! Зараз, тільки одягнуся!- 💛.