"Яскраве сонце"

14 Ч.

Дерево було великим і молодим. На гілках вже з'являлися зелене листя. Його нічого не зупиняло. Спочатку було складно лізти в гору, але помітивши чорне кошеня, одразу і з легкістю приблизився. Воно тремтіло то чи від страху, то чи від холоду, але в очах був біль. Шота розумів, що треба показати, що він не ворог для нього, тому обережно. Спочатку, подушками пальц торкнувся голови, а потім всією рукою гладив його. Кошеня стало менш боятися. Взяв його до себе під кофту, що була на блискавці. Але нога злетіла з одній із товстих гілок і він з жахом полетів в низ. Тоши швидко зреагував, і впіймав їх обох.
– Фух... Впіймав...- 💛.
Сотриголова не зміг зреагувати, як це зазвичай робить будучи героєм, бо кошеня завадило. Повернувшись з переляку в реальність, Яги поставив його разом з ним на землю.
– Воно таке миле!- 💛.
– Згоден.
– Може ти його залишиш у себе? Буде чудово.- 💛.
– Напевно, так. У мене єдо тебе є  розмова.- 🖤.
– Яка?
– Чому ти питав у мене про Символ миру і чому досихпір піклуєшся про мене, ніби я це кошеня?- 🖤.
Цими двома запитаннями вів  блондина в ступор.
– Ну... Ем... Щодо турботи, то я все так само залишаюся Символом Миру. Тому навіть піклуватися про героя, якщо я можу допомогти чимось, то я завжди допоможу!
– А щодо другого, мого питання?- 🖤.
– Ну...
Всемогутній, почав нервувати, особливо коли той дивився своїм лякаючим  поглядом. Набравши хоть трішки сміливості, зітхнув і почав.
– Розумієш... Ти... можливо вже міг здогадуватися, чого я так про тебе дбаю... Ти... мені...- 💛.
– Подобаюся?- 🖤.
– Звідки ти здогадався!?
Айзава лише єхидно усміхнувся.
– Я би не здогадався, якщо б це не було взаємно.- 🖤.
– Правда?
Здивовано запитав він, очі світилися надією.
– Так, я би так не сказав в шутку. Пішли вже!- 🖤.
– А... ой... Стій! Зачекай!
Вони зайшли до зоомагазин, щоб купити все необхідне для кошеня. Після одразу ж додому.