"Яскраве сонце"

13 Ч.

Під час цих розмов Айзава постійно відчував дискомфорт, який вперше був. Своїх знайомих дуже добре знає і наврядчи таке могло би бути. Мовчки слухав їх спілкування, за весь час їх спілкування у Айзави стояв один вираз обличчя — кам'яний. Такий дивний. В очах, тобто в душі відображалося, щось інше... Протилежне виразу обличчя. Йому вперше стало нудно. Мізки від нудноти, почали поглинатися  у сни.  Коли вже достатньо поглинувся, тіло стало тяжким і не могло тримати повне положення при цьому не торкаючись спинки дивану.
Тошинорі це помітив.
– Айзава-кун...?- 💛.
Ямада і Немурі різко затихли поглядаючи на брюнета.
Яги підсів ближче до нього, його голову поклав на себе, приобнявши з заду рукою.
– Що це з ним?- 🧡.
– Не знаю, але він прокинувся в ночі і сказав по типу 'я виспався'. - 💛.
Шота відчув приємне тепло.
– Так, на чому ми там зупинилися?- 💜.
Спитала вона, трішки тихим голосом, щоб не будити Гумку.
І вони продовжили розмови. Каяма їла тортик і балакала, Ямада пив лимонад слухаючи її, а Яги пив свій чай одною рукою та теж слухав.
Так минуло півдня.
За цей час, вони у трьох багато про що поговорити і втомилися балакати. Всі окрім сплячого, зійшлися на одній думці — йти по своїм справам.
Тошинорі повільно почав будити Айзаву.
– Ммм... Що?- 🖤.
– Прокидайся. Ми збираємося йти. Тобі би краще дома спати.
- 💛.
– Спати?- 🖤.
Швидко прокинувся, оглянувся навколо.
– Ти спав півдня. Ми вже заплатили за їжу. То ж... Можна йти подомам.-💛.
Зібравшись, пішли у двох. Яги контролював Айзаву, щоб тот не заснув по дорозі.  На вулиці було тепло, але дув холодний вітер. На вулиці було багато народу, що чимось займалися.
Раптом Айзава ледве почув котячий голос.  Він різко зупинився.
– Щось, не так?
Айзава мовчки пішов на мяуканя. Яги за ним.
*Куди це він, з того не сього?*- 💛.
Голос кошеня привів до великого дерева. Шота повільно почав лізти на нього.