"Яскраве сонце"

5 Ч.

*Скільки він кави за сьогодні випив?*- 💛.
Тошинорі вирішив прибратися на кухні, хоть це і не правильно щось робити, без дозволу господаря, але все одно робив. Після прибирання, вирішив йому щось приготувати. На кухні також була шафа де були всі ліки, якщо коротко, то аптечка.
*У нього є, якісь вітаміни? Чи заспокійливе? Хм...*- 💛.
Заспокійливе, та краплі для очей він знайшов, а вітамін ні.
*Точно не піклується про себе! Хатя я теж не сильно відрізняюся від нього, але на мене багато хто покладається і я повинен робити все, щоб народ був в безпеці!*- 💛.
Приготував, смачненький супчик, по смажив яєшню і зварив сосиски, які були в холодильнику не розраховані. Ще зробив бутерброди з сиром.
*Фух... Що мені ще для нього зробити, щоб хоть трішки порадувати його? І заодно дізнатися його проблему іза якої він так страждає!*- 💛.
Тошику нічого робити, тому вирішив ще протерти пил і провітрети інші кімнати свіжим прохолодним повітрям. 
Айзава почав приходити до тями. Голова сильно боліла, а живіт хотів їсти.
– О, ти прокинувся?
– Що!? В якому сенсі?- 🖤.
–Ну... Ти втратив свідомість, якраз тоді, коли ми балакали. Поки ти відпочивав, я приготував тобі зелений чай з ромашкою, їсти. Прибрав кухню, протер пил. Ти ж зголоднів, вірно?- 💛.
Кивнув головою у відповідь.
– Тоді сідай за стіл! Я таку вкусняшку приготував!- 💛.
Спочатку насипав тарілку супу, поклав одну з яєчні в тарілку плюс бутерброди і сосиски, і так само собі. Сів за стіл їв сам і паралельно спостерігав, як Гумка швидко з голоду поглинав його приготовлену їжу.
– Ну, як тобі?
– Смачно.- 🖤.
– Дякую, я старався для тебе приготувати.
*Що? Це відчуття... таке знайоме...*- 🖤.
Айзава поки їв думав, що зараз відбувається з ним. В душі раптово стало так тепло, він вперше за довгий час відчував турботу і увагу. Хоть йому і двадцять три роки, його дитячі травми і рани  все одно залишилися. Він міг інколи себе наче маленький хлопчик і його поведінкою можна обяснити.