Вороже Серце (1)

Наче порозумілись

***

А ось і ранок. Промінці сонця продераються в кімнату. А Майкі й досі міцно спить. На годиннику 10:43. Дівчина вже звикла прокидатися вранці, а не в обід. Але все ж її трохи здивувало те пробудження. Відкривши очі вона побачила як в її обіймах ніжиться білявчик, а той обіймає її талію й лежить на грудях. І як це так сталося? Хм, вони ж наче заснули просто обнімку, хоча, байдуже. Це положення було достатньо комфортним. Однією рукою шатенка погладила маківку Манджиро, а іншою не припиняла обіймати. Вочевидь хлопцю ще й як подобалося так лежати, адже він й досі незворушно спав. Проте нав'язливі промінці сонця дісталися й до його очей, від чого той кумедно скривився. Зеленоока це помітила і вирішила прикрити долонею той промінь, що не давав спати юнаку.
Невдовзі промінці стали сильнішими від чого, напевне, й прокинувся малий Сано.

—Можеш опустити руку, напевне вона вже затерпла — сонним голосом промовив темноокий.

—Ще довго збираєшся так лежати? — шатенка знову поклала свою долоню на маківку юнака.

—А можна? — хлопець підняв той сонний прогляд просто на юну леді.

—Спи — зеленоока видавила з себе милу посмішку, ця згода змусила хлопця знову поринути в те положення, яке найбільш підходило для сну.

В березні завжди перепади погоди, але щоб настільки, дивина. Всю ніч лив лютий дощ, а зараз усі дороги майже повністю висохли завдяки пекучому сонцю, майже не залишилося слідів нічної зливи.
За цей час дівчина вже зрозуміла, що не відчуває жодного болю в пораненій щиколотці, але щось їй підказувало, що бігати вона ще не зможе.
Вони ще полежали у тій позі не більше 10-ти хвилин, аж після Манджиро врешті зліз з дівчини.

—Хоч виспався? — шатенка повільно піднялася з ліжка.

—Ще й як, давно так добре не спав — Майкі слідом піднявся.

—Ось і чудово — вона вийшла з кімнати і напевне пройшла у ванну щоб вмитись.

Білявчик увійшов до вітальні і взяв свою форму. Як він і передбачав вона теж просякла тими персиковими парфумами. Чому та дівчина так обожнює той персиковий запах?

—Чудово, моя форма тепер пахне твоїми духами — вочевидь юнак звернувся до дівчини, що знаходилася у ванній кімнаті.

—А вони тобі не подобаються? — дівчина вже встигла розчесатись, пройшла на кухню.

—Хм, взагалі-то дуже подобаються. А ще я не розумію, чому саме персики?