Вороже Серце (1)

Кінець зовсім близько

Шатенка повернулася додому. Якраз хотілося дочитати останній том манги, тому вона взялася за це.

***

З того моменту пройшло 3 дні. Юна леді вже передала форму Еммі, тож залишився останній день до бійки.
На годиннику 15:43. Шатенка прогулювалася в парку з Майкі. Хлопець тримав її за руку та ніяк не замовкав. Здається йому є багато чого розповісти. Раптом вони помітили знайомий силует, що тримався на милицях, поблизу якого були й ще 2 маленькі силуети. Здається це Міцуя та якісь 2 дівчинки.

—О, Майкі, Женя. Привіт, ви чого тут робите? — юнак одразу кинувся вітатись.

—А яка гарна!! — вищала одна з дівчаток.

—Я Луна! А тебе як звати? Це твій хлопець? Ви так гарно дивитесь! — інша взяла її за руку.

—Сестри витягли на прогулянку? — промовив Манджиро, а після поглянув на свою дівчину та Луну з Маною.

—Ага — Міцуя помітив, що від слів його сестер на обличчі зеленоокої з'явилися ледь помітні рум'янці —А вона?

—Не звикла до компліментів, щиро реагує. До того ж ви нас запалили

—В сенсі? Ну тобто гуляєте, ви ж 2 глави, напевне якісь тактики обговорюєте?

—Луна одразу все помітила — Білявчик посміхнувся.

—Та ну, тільки не кажи, що вона з'явилася тоді тому, що вона твоя дівчина?! А ти грав ворога?!

—Та спокійніше, ми й справді були ворогами. Проте, все якось перевернулося

—Ого, та це ви як в книгах, троп від ненависті до кохання

—Від життя треба багато чого очікувати

—Женя, ти така гарна!! — сестри Міцуї продовжували кидати компліменти.

—Все-все, вона за такими темпами перестане реагувати на мої — темноокий вирвав руку шатенки з маленьких рученят Мани.

—Майкі, ти такий ревнивий!

—І злюка!

—Який же я поганий

—Ага, ти дуже поганий

—Хей, ти моя дівчина чи ні?

—Хахаха, гаразд. Мана, Луна, бувайте — шатенка помахала їм рукою.

—Вона запам'ятала наші імена!! — білявки вищали від щастя.

—Бувайте, глави з романом