Вороже Серце (1)

Раночок

—Ти придурок? — зеленоока на той момент була тільки в ліфчику й повернулася до хлопця.

—Твій придурок — Майкі повернувся і почав наближатися до ліжка.

Аж тоді шатенка підсікла його ногою і той впав видавши гучне падіння.

—Єбіться тихіше бля! — лунав голос з-за дверей, що належав Доракену.

—Не дивись, я не люблю спати в ліфчику — коли дівчина впевнилася, що хлопець повернувся до неї спиною вона розстібнула цей набридливий ліфчик, а після швидко одягла футболку, що належала до піжами.

—Тепер можна дивитись? — Манджиро лежав на животі вткнувшись обличчям у подушку.

—Не знаю — юна леді сіла на темноокого, приблизно на рівень його сідниць.

—Ґвалтують, я Кенчику нажаліюсь

—Тобі здається — дівчина злізла з хлопця, перед тим знявши резинку для волосся, а потім разом з ним лягла під ковдру.

—А ти знаєш, що я тебе кохаю? Ну прям дуже-дуже — спитав Білявчик обіймаючи дівчину.

—Знаю

—А ти мене кохаєш? — здавалося, що це вже не той "Невразливий Майкі", а якийсь хлопчик 5-ти років.

—Безмежно — зеленоока поцілувала чоло юнака, а тоді поринула у його обійми.

—Добраніч, Жекосик

—Добраніч, Білявчику

Тоді настала тиша у всій квартирі. Вочевидь всі хотіли спати, це як наслідок алкогольного сп'яніння. Проте напевне всі розуміли як зранку їх буде боліти голова, проте в житті варто все спробувати, адже воно 1-не.

***

Ось і ранок, промінці сонця влазили у вікна, що заважало спати. Зеленоока відкрила очі і одразу помітила Манджиро, що сперся ліктем на подушку.

—Добрий ранок — сонним голосом промовила шатенка.

—Не дуже й добрий, голова тріщить. Я навіть не пам'ятаю як опинився з тобою в ліжку

—Ну ти ж наче найбільше пив, це не дивно. Але враховуючи, що ми в одязі все було під контролем — юна леді поцілувала хлопця в щоку, а тоді повільно піднялася з ліжка.

—А ти б хотіла? — юнак зухвало посміхнувся.

—Довбень — шатенка посміхнулася самій собі —Отже, що останнє ти пам'ятаєш?