Вороже Серце (1)

Хочу поїсти локшини

Як і пророкував викладач, Майкі не з'являвся на наступних уроках, не відмінно від шатенки.

***

Дівчина повернулася додому, де на настінному годиннику було зрозуміло, зараз 16:44. Ще повно часу до тієї зустрічі з Білявчиком.
Вона переодяглася у футболку і спортивні штани. Улюблений одяг і дуже зручний. Взагалі спідниці це те, що вона ненавиділа найбільше. А якщо говорити про сукні... Та зеленоока краще застрелиться ніж одягне таке.
Дівчина ще розклала деякі речі на полички, аж поки не побачила дещо. Сережки... Вони були срібними у вигляді демона з крилами. Це був атребут їхньої банди. Якщо вже й повернутися до стилю, то аксесуари дівчина любила. Ні, не хрестики якісь. Наприклад кафи чи об'ємні сережки, вона їх обожнювала. Так, це трохи дивно, спідниці-плаття – фу, а от сережки-підвіски-кафи – неймовірно.
Дівчина одягнула ті сережки, що були атребутом її банди і покрасувалася ними перед дзеркалом. Вона почала настальгувати про свою банду: як вони сформувались; як потрапили в першу бійку; як отримали ці прикраси. Дівчину переповнювали почуття комфорту, але ті люди зараз про неї згадують, напевне, поганими словами. Так, у банді було багато сварок, але вони завжди мирилися, та от не цього разу. Схоже це кінець «Крилатих демонів»...
Виявилося, що дівчина прихопила ще декілька таких дрібних прикрас: кафи з метеликами, зміями, зірочками; декілька кілець і підвіски. Так-так, вона по-справжньому обожнює ці прикраси.
Аж тут, шатенка подумала, що їй би здалось поповнити холодильник, адже вчора вона купила зовсім трохи продуктів, а їй тут бути до закінчення цього класу, чи навіть літніх канікул. Зимові свята пройшли, березень, а отже буде потепління.
Дівчина не довго думаючи взулась і замкнула квартиру, а після пішла до найближчого продуктового магазину. Так, виявляється туди йти далеченько, проте 15-ти хвилин достатньо, так ще й з довгими ногами.

В супермаркеті дівчина купила продукти, що були їй потрібні і поспішила додому. Здається цей похід зайняв більше часу ніж вона думала, адже на годиннику було 18:34. Дівчина швидко розклала продукти і мерщій поспішила на те місце, у парку.

***

Коли дівчина вже підіймалася по сходинках на холм, вона помітила біляву маківку, це точно той клятий білявчик.

—Я й не сумнівався, що ти прийдеш — на Манджиро була та сама форма, що й вчора ввечері.