Вороже Серце (1)

Тепер знайомі

Цього вечора вітерець був набагато холоднішим, весна знову грається з температурою. Проте не було настільки холодно. Шатенка просунула руку у кишеню та одягла маску чорного кольору, не припиняючи однією рукою триматися за пояс Манджиро.
Ось видніються купи людей у формі Манджі, саме вчасно.
Майкі глушить двигун, а після разом з дівчиною злазить з мотоциклу. Усі хто був навколо них почав вклонятись і в один голос кричати: «Добрий вечір, сер». Хоча не так вже й швидко було чутно шепіт, вочевидь всіх цікавила юна леді, що приїхала з главою. В ту мить вони помітили Доракена, зеленоока привітно махнула йому рукою.
Всі піднялися сходинками і стали на свої місця. Оскільки дівчина не знала, що ж їй робити, вона помітила як хлопець з тату на скроні махнув їй рукою щоб та підійшла до нього. Вона стала позаду Майкі, так само як і Рюгуджі.

—Починаємо зібрання! — серйозно прозвучав голос Кена.

—Як ви знаєте вчора ми билися з таким угрупуванням як «Нічний пил» і в наслідок чого отримали перемогу. Це круто, я вас хочу похвалити, адже ви точно помітили, що вони старші за більшість з нас — почав було говорити малий Сано —Проте нам не можна опускати планку та й до того ж, пішли чутки, що банда «Піднебесся» точить на нас зуб, отже було б не погано дізнатися більше про них, адже краще все ж знати свого ворога до того як чинити бійку

Далі Майкі говорив ще про щось, але це вже не дуже було цікаво, тому шатенка розглядала присутніх. Вона знала не багатьох, тільки верхівку і то не до кінця. Проте їй здавалося, що якраз-таки сьогодні і доведеться зі всіма знайомитися. Ще наступні 10 хвилин усі стояли та слухали главу «Токіо Манджі», а після знову прозвучав серйозний голос Рюгуджі, що кричав щось на кшталт: «Зібрання завершено». Всі почали розходитися, але як і раніше залишилися тільки верхівки.

—Хей, це ж ти вчора уколошкав більшість тих хлопаків? — промовив хлопець з кучерявим волоссям.

—Точніше уколошкала — виправив його Майкі, спускаючись зі сходів.

—Дівчина? Не очікувано, ми ж наче не приймаємо?

—Так я і не в Манджі — врешті сказала щось зеленоока —Я типу гість, а форма для того щоб я могла битись, все ж є оці дрескоди

—Тоді ти напевне на довго в нас, я Злюка або ж Соя — синьоокий простягнув юній леді руку щоб потиснути.