Вороже Серце (1)

Найпам'ятніший день...

Хлопці вирішили пізніше про це поговорити, адже до них наближався Манджиро з тацею їжі. Шатенка побачила як ті двоє затихли і врешті підійшла до дивану і сіла на своє місце.

—Про що говорили? — спитав Майкі віддавши дівчині її токпокі з сиром —А де Кенчик? Я забрав його картоплю фрі

—Зараз підійде, йому хтось подзвонив

—А, ми про фільм, досить цікавий — Ханагакі взяв з таці свій бургер.

—Єдине, що мені не подобається, це те що тут все на самообслуговуванні — білявчик надкусив свій омурайс.

—Лінишся

—Я стомлений і взагалі я сам написав якусь задачу, тут треба офігіти як та Кьока, ти ж бачила її пику? — коли темноокий згадав це, йому ледь вдавалося стримувати сміх.

—Майкі, ти серйозно писав щось?! Я думав, що мене вже нічого не здивує — раптом Рюгуджі сів на диван і взявся смакувати свою страву.

—Ну якби я йому не підказувала він би просто стояв і втикав на дошку — зеленоока продовжувала смакувати свої улюблені токпокі.

—Ну так, так, ти, ну а я що зроблю якщо не вчуся з молодших класів, мені це не дуже потрібно

—Зате мені потрібно триматися на високих оцінках

—А чому? — не доречно запитав Чіфую, що жував бургер.

—Якщо мої бали знизяться – я одразу ж полечу з Японії і тоді не факт, що в мене буде можливість знову сюди прилетіти до кінця школи — юна леді похмуро кинула погляд на тарілку токпокі.

—Це не правильно, у всіх є право на помилки — продовжив Мацуно.

—Але засновникам цієї програми обміну здається не так. А ви взагалі як вчитесь? Просто оці двоє трохи туповаті

—Ну бачила ти мої оцінки, то й що? — скептично говорив Кен жуючи свою картоплю.

—Ну, я тримаюся на достатньому рівні, навіть інколи високі оцінки отримую — промовив зеленоокий дожувавши шматок бургеру.

—А я на достатньому, але часто проскакують оцінки середнього рівню

—Ну це вже краще

—Але я сьогодні напевне вперше за історію свого життя отримав хорошу оцінку, тепер маю чим хвалитись, хаха — говорив малий Сано жуючи омурайс.