(when facing) the things we turn away from [переклад]

6: Екран Телевізора

Songs: Skinny Love - Bon Iver, River - Leon Bridges, Dragonfly - M. Craft, and Roslyn - Bon Iver

У неділю, після шкільних танців, Сатору запросив його до себе. Текст запрошення світився на екрані телефону. Він двічі прочитав, перед тим як неохоче відповісти "звісно".

Імунна система мами Сатору була дуже слабкою і в будинок не допускали інших відвідувачів, окрім членів сімʼї. Пройшло вже два роки з того часу, як Суґуру ступав на їхній поріг. Він мізкував, шукаючи хоча б натяк на спогади і зупинився на пʼятнадцятому дні народження Сатору. На святкуванні були лише вони, його мама та дідусь. Їли полуничний торт і дивилися трилер про шпигуна.

Сатору виріс без батька в традиційному сенсі. Якщо біологічний батько Суґуру був взагалі відсутнім в його житті, то батько Сатору пішов за власним бажанням, коли Мей, його мама, вперше захворіла. Не зважаючи на те, що це було майже десять років тому, Суґуру досить чітко памʼятав цей день, так само як і Сатору. Він повертався до цих думок знову і знову по дорозі до будинку друга.

Якимось чудом Суґуру вдалося не попадатися на очі батькам і ніхто з них не побачив синця. Він був гидотним. Глибокий, криваво-фіолетовий набряк закривав ціле око. Хлопець злився на себе, що дозволив подібному трапитися. Дозволив хлопцю Жуку себе вдарити, а Сатору — побачити себе в такому стані. Пекучий опік ніяковості гарячим ланцюгом міцно стиснув груди та не давав спокійно дихати.

Хоча Сатору пропонував підвезти його на "сівіку", Суґуру вирішив прогулятися. Легкий осінній холодок лизав шкіру під курткою. В навушниках грав свіжий плейлист, який для нього ретельно підібрав Сатору. До будинку було двадцять хвилин пішки, що означало, що видасться послухати пʼять-шість пісень. Він намагався сповільнити крок, аби не зʼявитися надто рано, але однаково опинився біля вхідних дверей за десять хвилин до домовленого часу, незграбно шурхаючи кедами на порозі.

Озирнувшись, хлопець помітив знайомі деталі веранди: годівничка для птахів біля дверей, фіолетові квіти, що вже вʼянули, скрипуча гойдалка на терасі та відбитки дитячих рук Сатору на бетоні. Вітер зашурхотів у волоссі і дещо нове привернуло його увагу. Солодкий дзвін дзвіночків літав навколо голови, наче опале листя. Він би запамʼятав, якби чув цей звук до цього.

Долоні пітніли і хлопець не знав, чому. Він уже бував тут раніше. Знав про годівничку для пташок, нездатність Мей доглядати квіти, іржаві ланцюги на гойдалці та відбитки рук Сатору, які повільно стиралися. Він знав Сатору. Знав стільки, скільки себе памʼятав, але однаково нервував. В животі билися метелики, намагаючись продерти собі дорогу через горло та вилетіти прямісінько через рот.