(when facing) the things we turn away from [переклад]

11: Кухонний ящик

Songs: In My Head - Bedroom, Numb - Men I Trust, and Soren - beabadoobee

Тиждень після того, як вони відвідали лікарню, Суґуру був сам не свій. У вухах постійно гуділо неминуче відчуття загибелі. І якимсь чином, навіть не помітивши того, знову настала пʼятниця. На першу пʼятницю листопада завжди припадала перша велика гра баскетбольного сезону.

Минулі роки Суґуру сильно концентрувався на грі. Потенційна можливість вийти на поле була причиною усіх тривог, а зараз все видавалося інакшим. Настільки інакшим, що він не міг зрозуміти, чому йому було аж так байдуже.

— Суґуру, о котрій тобі потрібно бути там до початку гри? — запитала мама, зустрівши його на кухні. — Якщо тебе треба відвезти, то я домию посуд пізніше.

Суґуру зітхнув, кинувши погляд на дерева за вікном кухні. Темніло тепер значно раніше і на відміну від минулих років, зараз це приносило дискомфорт. Холод, темрява, вітер стали дискомфортними. Вони наче проходили крізь нього, оголюючи нерви та пускаючи неприємні мурахи.

— Та ні, Сатору забере мене через пів години, — пояснив Суґуру та глянув на годинник на мікрохвильовці, цифри якого блимали у напруженому очікуванні.

Мама просто кивнула, залишившись незвично мовчазною. Вона стиснула губи та стала колупати нігті, шурхітливий звук яких невимушено нервував Суґуру. Подібна поведінка спостерігалася лише тоді, коли мама хотіла сказати щось важливе. Щось, що чекало на кінчику язика, аби зіпсувати атмосферу між ними.

Паніка підступила до горла. Суґуру поклав у шафку ще одну тарілку і застиг.

— Щось не так, мам? — насмілився запитати, повернувшись до неї лицем. Він схопився та впився долонею у край стільниці, заземлюючи себе тупим болем.

— Я просто... хотіла дещо запитати.

Він буркнув на знак згоди, а в голові уже перебирав усі можливі запитання, які вона могла поставити. Можливих варіантів було купа, від поганих оцінок, до часу початку гри та його нездатності робити бодай щось, окрім тусовок з Сатору та безвилазного зависання в кімнаті.

Ліза вагалася, що більше нервувало його.

— Щодо минулого тижня, я запитала в однієї мами як пройшла баскетбольна гра на Геловін і виявилося, що ніякої гри...

— Чому це так важливо? — він запитав, а серце забилося у вухах.

Суґуру перебив маму через паніку і миттєво про це пошкодував. Це було останнє про що з нею хотілося говорити. Все пережите на Геловіні було глибоко та надійно закопане, але тепер, зле та розкопане, воно знову опинилися на поверхні.