15: Зяючі рани

67 14 5
                                    

Songs: caroline - sombr, tolerate it - Taylor Swift, and Odyssey - Cherry

Сатору спав на ліжку Суґуру уже кілька годин.

Суґуру закрив підручник та поклав голові на стіл, спостерігаючи як спина хлопця підіймалась та опускалась під сонним сопінням. Його ноги заплуталися в ковдрі, а лице занурилося в подушку.

Попри те. що мама кликала на вечерю близько десяти хвилин тому, Суґуру не міг змусити себе розбудити друга.

Пройшло два тижні з того дня, як померла Мей і Сатору був відсторонений більше ніж будь-коли. Заледве розмовляв і майже не посміхався. Ні разу не плакав, насилу знаходився в компанії Суґуру. Бездушність витала над ним, наче густий сліпучий туман, але, попри це, він все ще непомітно тримався за Суґуру. З разу в раз просив залишитися на ніч, лише для того, аби залізти на чуже ліжко та заснути на самоті.

Суґуру хотів не звертати увагу. Хотів, аби стан Сатору не впливав на нього так сильно. Це виснажувало, змушувало думати, не зважаючи на минулі переконання, чи Сатору колись знову буде собою. Накручування себе було природним для Суґуру, тому марно намагатися припинити.

Він вирішив залишити Сатору самого в кімнаті та спустився на кухню. Мама сиділа на самоті за барною стійкою з тарілкою курячого супу і склянкою води, бездумно розглядавши екран телефону.

— Де Рен? — запитав Суґуру, взявши дві тарілки зі стійки.

— Поїхав в робочу поїздку на вихідні, — мугикнула вона у відповідь.

Суґуру кивнув та сів поряд після того, як сховав тарілку Сатору в холодильник.

— Приємно ходити будинком і не боятися відвертої неприязні.

Мама зітхнула та посміхнулася.

— Можливо інколи він різкий, проте піклується про тебе, Суґуру. Цього не можна не помітити.

Хлопець незадоволено знизив плечима.

— Жорстка любов, мабуть.

Вони якусь хвилину сиділи в тиші сповненій звуками обігрівача та брязканням вентиляційних отворів.

— Суґуру? — покликала мама, повернувши до нього обличчя.

— Так?

— Як Сатору?

Суґуру не знав відповіді на це питання. Чим довше він шукав її, тим сильнішим ставав страх, тому випалив правду, не взмозі вигадати переконливу брехню.

(when facing) the things we turn away from [переклад]Where stories live. Discover now