(when facing) the things we turn away from [переклад]

18: Лінії долоні

Songs: Rebecca - Current Joys, Everyone Adores You (at least I do) - Matt Maltese, A Lack of Color - Death Cab for Cutie, and You Deserve This - Men I Trust

Суґуру нудило, коли він прокинувся наступного ранку. У голові гуділо, в роті пересохло, а очі підпухли.

Перша мить притомності виявилася надто короткою. Після декількох блимань очима у памʼяті спливло усе. Заховавши лице в подушку Суґуру не стримав відчайдушного крику, не взмозі вгамувати спогади. Серцебиття прискорилося, змусивши тіло пітніти попри прохолоду в кімнаті. Він повернувся і схопив телефон, вражено зрозумівши, що вже за дванадцяту. Проте ще більше через те, що на екрані не було жодного сповіщення. Сатору не написав, але хіба варто було очікувати чогось іншого?

Всередині розпалювалася ненависть до себе, від ідеї про можливість бути з Сатору. А ймовірність, що все повернеться до звичної норми, була максимально неможливою, проте він однаково дозволяв собі сподіватися. Сатору був його найкращим другом. Вони не могли бути разом, принаймні не в тому самому сенсі. Для подібного було вже запізно. Суґуру вже потонув, надто закохався в Сатору, аби просто пливти за течією. Всупереч усім спробам не дозволити чомусь статися, воно сталося. Губу все ще памʼятали солодкий смак полуниці Сатору, якого виявилося недостатньо.

І він зупинився, перш ніж все зайшло надто далеко, точніше, Хіна зупинила це. Воно назрівало, зростало в Суґуру наче полумʼя. Він згадав хлопця Жука і розізлився, через те, яким правим той був.

Суґуру точно не знав, чому набрав номер Сатору. Було декілька причин, але всі вони зводилися до власного егоїзму. Йому хотілося почути його голос, побачити обличчя і пробути з ним достатньо довго, аби забути події минулої ночі і її наслідки.

До того як передумати, він натиснув кнопку виклику та зробив декілька глибоких подихів. Пролунало один...два...три гудки перед тим як Сатору відповів пʼяним та стурбованим голосом.

— Суґу?

— Ем, хей, — промовив Суґуру, розуміючи, що варто було підготувати фрази заздалегідь. — Ти де?

— Дома. А що?

Слова застрягли у горлі. Ще один глибокий вдих.

— Я просто хотів тебе побачити. Це все, — Суґуру хотів не просто вгадувати чужі емоції по голосу, а бачити їх на обличчі.

— Справді? — напівшепотом запитав Сатору.

Суґуру міцно зажмурив очі, намагаючись вигадати бодай якусь відповідь.