— Доброго ранку! - Джісон, після недовгої тиші, широко усміхнувся, показуючи білі зубки, - Ви не знаєте, Ліна тут живе?
— Аа... секунду, — Мінхо зачинив двері прямо перед хлопцем і заходився надзвонювати своїй подрузі.
— Ще раз привіт... То що там? - вона говорила надто підозріло.
— Що. Він. Тут. Робить?! - ніяк не міг вгамуватися Хо.
Ця ситуація надто абсурдна, і чоловіку потрібна допомога, бо його психіка самотужки не витримає.
— Я через це й телефонувала... ПРОБАЧ! - голос Чонін проник почуттям провини, - Він просто хотів віддати тобі рукавички і так мило просив дати твою адресу, що я не втрималася...
— Я то пробачаю, але що мені робити з Пуншем за дверима? - Лі намотував коло в коридорі, остаточно прокинувшись.
— Я не знаю, вибач... Може, скажи, що ти її брат, чи що... Якщо скажеш, що хлопець, то розіб'єш його сердечко навпіл... - Єна точно пустила сльозу. І чому всі його так люблять, того Хан Джісона? - Я маю іти, ще треба Чанбіну сніданок приготувати, щасти!
Дівчина швиденько поклала слухавку й залишила після себе хмару розсіяності. От хитрюща, і чого вона добивається? Доведеться самостійно розгрібати після неї.
Мінхо підійшов до дверей, вдихнув, перехрестив їх і рішуче відчинив, починаючи говорити й затинаючись через прекрасного чоловіка, що мимохіть поправляв той самий наручний годинник.
— У мене тут курка... Тьфу-ти, кухня сумує. Не хочете кави? - це точно було ефектно, Хо молодець, Хо розумник. Так закадрив малого, що аж гай шумить.
Джісон прокліпав великими очима разів шість, згадав, що так поспішав, що аж нічого не встиг ні поїсти, ні попити, але вирішив відмовитися, бо надто ніяково заходити до незнайомця в квартиру, ще й каву з ним пити. Він ж, зрештою, до Ліни прийшов, а цей чоловік такий цікавий на вигляд, не дай боже в нього втріскатися.
— Ні, дякую за пропозицію, вранці я добряче так поснідав, - саме на цьому моменті живіт парубка подав ознаки життя. Потрібно змиватися, - Я тоді далі пошукаю! Дякую!
Хехе, Хан такий дурненький.
— Зачекайте, кого там шукати зібралися? Ліна тут проживає, я її старший брат, - Мінхо хотів схопити його за руку, але стримався. Не потрібно себе видавати.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Нехай поцілує старший дружба дружку
FanfictionМінхо живе самотнім життям після того, як кілька років тому зробив найбільшу помилку свого життя. Та хто ж знав, що все це змінить одне весілля, на яке його запросять з дивною пропозицією. ------------------------- Вау, новий фік. Тут трішки українс...
