Нехай поцілує старший дружба дружку

💋Мейбі, нат тудей🚫

— Мінхо! Усе гаразд? - Єна прибігла після двадцяти хвилин його перебування тут і взяла за руку.

  Узагалі, долоні хлопця зовсім не були схожими на жіночі. Навіть крізь чорні рукавички це було помітно, тож вона здивувалася, що Джісон нічого не запідозрив, хіба що хтось зовсім зациклився на обличчі...

— Так, просто трохи голова болить, - Лі швидко виправдався й поглянув у дзеркало, розуміючи, що треба причепуритися перед тим, як звідси виходити.

— Ага, бреши більше. Нас, жінок, не так і легко обдурити, - Чонін розвернула його до себе, - Ти хвилюєшся через Джісона? - після кивка з боку Хо вона зітхнула, - Я розумію твої почуття, але чи не краще відпустити минуле? Ти змушений стільки всього терпіти через це. Та й Хан справді чудова людина...

  Дівчина правду каже, і Мінхо це розуміє, от тільки в реальності це не так легко, як на словах. Щось його стримує, міцно зв'язуючи ланцюгами щоразу, коли від наближається до стосунків із чоловіками. Мінхо не ґей, так говорила йому матір, але останні кілька років він сумнівається у цьому. Ці відкриття завдають болю...

  Лі сильніше стис долоню дівчини.

— Ходімо, там свинку подають. Поїси – і стане легше, а там розберешся, гаразд?

— Ну що ж, будь, що буде...

  Со усміхнулася й легкою ходою витягла його з вбиральні. На обличчі Мінхо з'явилася усмішка. Він справді радий, що Чонін з'явилася в його житті. Мабуть, це боже благословення.

  Проходячи до столу Хо помітив на собі збентежений погляд Джісона. Здавалося, що він зараз заплаче від хвилювання. Так мило... Лі просто усміхнувся йому й кивнув, таким чином говорячи, що все в нормі.

  Хан буквально засвітився найяскравішим сяйвом і ледь не зніс ображеного Синміна, що спостерігав за цим збоку. Правильно, Джісоні, подай йому урок.

— Як ти міг залишити Хана одного? - Хьонджін обурено розпочала говорити, дивлячись на те, як Мінхо розправляє сукню сідаючи, він став трохи жіночнішим, що було якось дивно, - Ти думав, що він швидко на якусь іншу вульгарну пані перемкнеться? До нього, звісно, клеїлися такі, от тільки він швидко щось протараторив і вийшов на вулицю.

— Це була перевірка, - самозакохано видав Хо, не подаючи вигляду, що здивований, - А це що? Знову якийсь самогон? - він кивнув на якусь пляшку з білим всередині.