Нехай поцілує старший дружба дружку

Захопливе Заняття

— Пробач, тут трохи... Неприбрано... - почав Мінхо, щойно його нога заплуталася в ганчірці, яку кинув Фелікс, а Джісон перечепився за дошку для прасування, яка впала, доки Хо біг до дверей після раптового повідомлення брата. Цей жук не міг одразу сказати, що ввечері до нього не інопланетяни, а чоловік мрії завітає? Обов'язково було загадками говорити? - Я перебуваю у так званому злеті натхнення.

  Хан з витріщеними очима киває, заходячись переставляти ноги тепер обережніше. Схоже, Ліни давно не було вдома, якщо ситуація набрала аж таких обертів. Він уже було хотів запитати про дівчину, але раптом схаменувся, усвідомив висновок абсурдної ідеї Ліксі, а від цих думок аж зупинився посеред коридору, схожого на наслідки апокаліпсису.

— Не зависай, будь ласка. Боюся, що ти зомлієш зараз... - підходить впритул Лі, через що Джісон, відчуваючи на носі тепле дихання, ледь не втрачає рівновагу.

— А, так... Мені шкода за той день. Я надто недооцінював свою застуду, - розм'яклими від жаги до ласки вустами пробурмотів хлопець. - Мабуть, відриватися від натхнення було боляче.

  Хо чомусь здалося, що його ревнують до звичайного неживого натхнення. Чоловік сам собі всміхнувся і потягнув Джі до кухні, яку встиг вимити до блиску.

— Ого, - мовив Хан, не приховуючи здивування, бо порівняно з коридором ця кімната мала вигляд раю. - Це Ви чим тут дерли? Спонсор натхнення на кухні – "Фейрі"?

— Та заспокойся вже з тим натхненням. Воно не зазіхатиме на мене, адже вважає нас, - він вказав на себе й зацікавленого Джісона, - a pair made in heaven... - Мінхо сододко промуркотів, вже навіть не соромлячись. Уся його ніяковість кудись вивітрилася, а Хан навпаки відчував, як вона просочується в його кров, тече до мізків і пухкеньких щік, змушує кінчики пальців легенько дьоргнуттся, а губи стиснутися в тоненьку смужку.

  Лі хитро хіхікає, через секунду його настрій змінюється, він серйознішає. Джі побився б об заклад, що чоловік показово поправив би свою краватку чи окуляри, якби мав щось таке при собі. Він відсуває стілець від столу, запрошуючи присісти. Джісон тремтливо погоджується, намагаючись не дати збити себе з пантелику знову. Хлопець робить вдих-видих, вкладає чоловіку в руки рожевувату коробку і сідає на крісло, що навіть трохи сумувало за його дупцею.