Нехай поцілує старший дружба дружку

Спершу.

  Приміщення вже встигло пропахнути парфюмом Хана, тож Фелікс мимоволі втратив свою впевненість. Атмосфера ганяла на нього свого роду агонію. Відчувалася ця мить, як останній день перед кінцем світу. Принаймні, для Лі, тому що при погляді на Джі здавалося, що він у цій ситуації – щасливий самогубець.

— Жартуєш? Хто інший? Кота завів? - ну тут два варіанти: або він здурів, або ще давно здурів, а Йонбок не помітив.

  Лікс очманів трохи. Ніби йому котів Мінхо мало, щоби своїх утримувати. Ці маленькі демонята готові з'їсти твої мізки, якщо з ними не порозуміти, а Лі молодший ніколи цього зробити не міг. Хан про це все, звісно, не знає, але останнім часом у кожній розмові з ним виникає хоча б одна згадка цих тваринок. І, здається, тепер Фелікс зрозумів через що...

  Так, його брат і справді вміє закохувати в себе всіх, кого тільки можна(і не можна також), але переважно це були звичайні дівчатка, що перебували в своїй delulu ері. Чому "переважно"? Бо ви точно не хочете чути про випадок з актрисою оперного театру... Не питайте. Не хочете.

  АЛЕ

  Хто б міг подумати, що його Джісоні цього разу візьме на себе роль цих нещасних і, більш того, отримає у відповідь взаємність. Хоча Хан і найтендітніший хлопець із його знайомих, все ж це дивно. Через це аж стан Мінхо покращився, а Синмін тепер ходить і шкіриться, як ненормальний. Уся ситуація вимальовується в найбільший у світі фурор. Якщо зважити все, то навіть починає здаватися, що гроші з неба і справді можуть падати, от тільки тепер долоні Фелікса дають знати про страх до цієї розмови.

— І з чого такі висновки..? - чоловік нахмурив брови, але це не змусило Джі хоч кліпнути.

— Та я ж не здурів! - ну гаразд, все ж не здурів... Не ображатимемо його. - Просто це єдине, на що така хороша людина, як ти, спроможна.

  Фелікс закам'янів, я його обличчя опустилося у крайній відчай. Ну нііііііі! За які такі подвиги в минулому житті йому дістався цей янгол? Якщо реінкарнація все ж можлива, то в наступному йому точно не пощастить, бо те, що він робить уже протягом кількох місяців, на винагороду не заслуговує.

— Ні, Джісоне. Заради себе, сприйми це серйозно, - Фелікс благально склав долоні, дочекався, доки чоловік задумливо кивне, а тоді тихо, майже не чутно, промовив, - Я... зустрічаюся з іншим.