Через декілька днів Хан прокинувся.
Дж: такс....я в лікарні....хм...єдиний варіант....треба тікати!
Вголос розмірковував Джисон.
М: ей! Ніяке тікати!
Озвався Мінхо.
Зайшов Фелікс.
Ф: Джисоне, ти прокинувся. Можна питання?
Дж: слухаю.
Ф: ЯКОГО ДІДЬКА ЛИСОГО ТИ НЕ ЇВ 4 ДНЯ!?!!?
Дж: а ти сам подумай. Мені не подобається мої щоки, от я не їм, щоб хоч якось зробити меншими....
М: а мені подобаються твої милі щічки)
Дж: не намагайся мене переконати.
Ф: це не правильно, Джисоне. І...
Дж: вічно ти зі своїм "це не правильно"....
Перебив Хан Фелікса. Джисон встав з ліжка, і вийшов з палати.
М: е! Куди?
Мінхо і Фелікс вибігли за ним.
А Джисон біг по коридору лікарні. Ну і як завжди йому довелося в когось гримнутись....
Дж: ай! Дивись куди....а привіт, Хьоне.
Так Хан зустрів Хьонджина.
Джисон піднявся на ноги і зібрався вже йти, як Хьонджин схопив його за зап'ястя.
Дж: ей! Пусти!
Х: не збираюся. Ти зараз повинен бути в палаті. А де ти зараз?
Дж: в лікарні. ПУСТИИИ!
На крики Хана прийшли Мінхо і Фелікс. Та ні Хьонджин, ні Джисон їх не помітили.
Х: Джисоне, я тебе не розумію. Раніше ти був зовсім не таким. Що з тобою стало?
Дж: я не знаю! Я не знаю що зі мною....
Х: чи могла смерть матері повпливати на твій стан?
Ф: "смерть матері? Чому Джисон мені не розповідав? Хоча, напевно, це не найкраща тема для розмов..."
Пролетіло в голові Фелікса.
І Джисон заплакав.
Дж: м..мені...її...справді .....не в..вистачає..
Голос Хан був тремтячим. Руки теж тремтіли.
Х: вибач, дарма згадав. Тобі треба подумати....про щось хороше! Наприклад, про того хлопчака Мінхо...
Дж: ч..чого... б це ...м...мені про нього думати?
Х: я думав ви близькі....він від тебе в палаті ні на секунду не відходив....
Дж: всі мені добра бажають, а я тільки зло спричиняю...
І Джисон знову заплакав.
Х: ні...я не це мав на увазі....
Та Хван нічого вже не зміг з цим зробити.
Мінхо підійшов ззаду до Хана, поклав йому руки на плечі, і прошепотів:
М: нікому ти зла не спичиняєш...ти тільки про себе не думаєш...
Дж: я...я ....не знаю, що зі мною коїться.....
М: не переживай, це все виправиться, а зараз тобі треба повернутися до палати, добре?
Далі шепочи на вухо Джисонові говорив Мінхо.
Хан заспокоївся і сказав:
Дж: добре...
І він повернувся до палати.
Ще через 2 дні Джисона виписали, і він повернувся додому.
На столі він побачив записку від сестри:
"Джисоне, я з подругою поїхала відпочивати. Мене не буде місяць, або два...короче зі мною все ок, в поліцію не дзвони;), а і ще за тобою пригляне мій знайомий)))"
Дж: який в баню знайомий?
Х: привіт!
Дж: А! Хьоне, не лякай так!
Х: ххахаха добре добре не буду)
Дж: за мною доглядати не треба...
Х: ну-ну, авжеж. Знаючи тебе, тобі треба пильний нагляд!
Дж: ой подумаєш...
--------------------------------------------------------------
Ось так вийшло. Вибачте, за те, що вчора не було частини....мозок не дуже допомагає...
Буду старатися більше!
Дякую за прочитання, папа, ой goodbye!
--------------------------------------------------------------
