Вони підійшли і помітили Мінхо, який бив тих самих 3 хлопців, які побили Джисона. Щойно Лі помітив прибувших він зупинився і хлопці побігли геть. ___ До речі, забула розповісти про Лі Мінхо. Це високий хлопець, з русявим волоссям ( уже не fashion blonde 😔). Однокласник Хана. Він з добре забезпеченої сім'ї. Тато володіє компанією, яка теж співпрацює разом з "StarForce". Вміє добре битися і аля король школи ( ну типу school kind 🤴🏻) ___ Дж: Мінхо! Фелікс заткнув рота Ханові, бо думав, що той знову почне хамити Мінхо. А Джисон підійшов до однокласника і сказав: Дж: можем відійти? Вони вийшли на переднє подвір'я школи. Мінхо, нічого не розумівши, просто йшов за Ханом. Вони зупинилися і присіли на лавку. Дж: знаєш... Я б хотів вибачитися, за хамство М: чого б це раптом? Дж: щоб ти зрозумів, прийдеться послухати плаксиву історію. В своїй школі я був ізгоєм. Мене майже щодня били і ображали однокласники, я терпів образи й збоку вчителів. Та хто б мені повірив. Та в один день, доля мені усміхнулася. Батько повідомив, що ми мусимо переїхати в Сеул назавжди. Як я прийшов до цієї школи, я не хотів бути прикладом знущань тут. Ну і.... М: зрозуміло.....і..хочу тебе привітати. Ти перша людина, яку я пробачив) І він усміхнувся. Дж: я щасливий) Він також усміхнувся.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
( Ну він типу без шапки, окей?) М: "така щира усмішка. Хочеться дивитися на неї вічно". Пролетіло в голові Мінхо. Дж: в тебе напевно були свої причини бити тих хлопців, чи не так? М: га? А ні. Сьогодні зранку вони до мене прийшли, довольні такі. Сказали, що тебе вчора побили. Казали, це що б ти знав, як зі мною спілкуватися треба. Мовляв, зробили "роботу" замість мене, і похвали чекали. Ну а я їх побив, бо взагалі тебе чіпати не збирався... Дж: це тобто, ти їх через мене побив? М: ну типу так. Дж: а нащо? М: ну як це нащо? Я тебе захистити взагалі-то хотів.. Дж: а якщо вони і далі будуть... М: не будуть, не посміють. Хай тільки спробують. Дж: шкода мені їх... Мінхо усміхнувся. М: ти й справді такий невинний, як про тебе кажуть) І він погладив Хана по голові. Дж: справді кажуть? Хто? Коли? Де? Як? А... М: досить уже). Так тобі взагалі треба додому. Дж: нііііі! Ніяке додому! Я йду в старбакс! (ХАХАХАХАХАХХАХАХВЗАЗАХАХВХХААХХАХАХАХАХАХАХХА мене винесло:)) І він, хоч і повільно, але полетів по стаканчик кави. А Мінхо дивився йому в слід і сміявся. Підійшов Фелікс. Ф: куди він дівся? М: в старбакс пішов... І вони обоє засміялися на всю вулицю. ------------------------------------------------------------- Це НАЙМЕНША частина, що я писала. Сорі, чесно фантазія і уява поїхали на канікули геть, і приходиться просити поміч у мозку. А він крім того, як знайти площу круга і довжину кола, що обмежує круг не знає... --------------------------------------------------------------
