М: то я ще й аб'юзер?
Дж: ти мені зовсім нічого не дозволяєш
М: сьогодні ви знайомитесь, а завтра гуляєте?
Дж: а що тут такого?
М: знаєш, а може я ревную?!
Дж: то тримай свої ревнощі при собі!
М: мені може не подобається дивитися, як ти з якимись мужиками говориш?!
Дж: Субін не мужик! Він твого віку!
М: Хане...повір мені, я знаю Субіна, і він не є тим, кого за себе видає
Дж: ти це кажеш, бо ревнуєш!
М: ні! Хане, я не брешу! Ти просто не можеш прийняти, що ти не правий!
Дж: мене це дістало! Я йду!
Хан зібрав свої речі і пішов геть.
На наступний день він успішно погуляв з Субіном. З Мінхо він не спілкувався. Джисона дістало, наскільки Мінхо був ревнивим. Наступного тижня він пішов до школи. Настрій у нього був хорошим, адже він цілими днями міг спілкуватися з Субіном. Гулявши під зацвітлими вишнями він насолоджувався тишею. Авжеж тишею, адже на вулиці була 5 ранку. Джисон завжди прокидався рано, аби перед тяжким шкільним днем погуляти і підійняти собі настрій. Пташки щебечуть, повіває теплий вітерець, листя шелестить, сонце продирається в кожне віконце. Ось вона - справжня квітуча весна! 6:30 ранку вибило на годиннику Хана. Це означало, що пора іти до школи. Джисон встав з лавки у його улюбленому парку, і , слухаючи музику почовгав до пекла.
Через хвилин 15 він доперся. І вже о 6:45 він сидів уже в класі за вчительським столом. Першим уроком була література. Тому в очікуванні на учнів, він просидів ще хвилин 15 в повноцінній тиші.
Урок розпочався.
Дж: доброго ранку, сьогодні у нас контрольна
Всі почали засмучено зітхати.
Дж: тому я вам дам відповіді, але за однієї умови: ви нікому нічого не кажете. Добре?
Всі почали весело кричати "так!!".
Після уроку Джисон пішов до Субіна. Вони гуляли навколо школи. Коли вони були ззаду школи Субін раптом зупинився.
Дж: ти чого?
З-за рогу вийшло 4 кремезних хлопців.
Дж: Субіне, що відбувається?
С: ти думав, що я справді хотів з тобою дружити?
З насмішкою сказав той.
Вони почали бити Джисона. Хан нічого не міг вдіяти. Через хвилин 10 вони раптово припинили.
Джисон хотів підняти голову, та втратив свідомість.
Через години 2 Хан прокинувся.
Дж: що? Де я?
Мед: ти в медпункті. Тебе сильно побили і Мінхо тебе приніс.
Дж: а де він зараз?
Мед: він на лавочках перед школою. Казав, що ти не схочеш його бачити.
Джисон зірвався на ноги.
Мед: стій! Тобі не можна вставати!
Хан через всю біль побіг на передній хід. На лавці сидів Мінхо. Лі сперся на лавку і дивився на небо.
Дж: Хо!
Мінхо повернув голову в бік Хана.
Джисон впав на землю.
Прокинувся Хан через день, у вже знайомій йому кімнаті Мінхо.
Джисон встав з ліжка. На телефоні писало 15:20. Це означало, що уроки скоро закінчаться. Хан вийшов з кімнати і спустився на низ. Аби уникнути тавтології, візьміть собі до уваги, що всі його дії виконані через біль і страждання.
Він налив собі в склянку води. При цьому він пів води з чайника пролив:/.
Ще через 8 хвилин прийшов Мінхо.
Він зайшов в дім.
М: о, а я гадав, що прийду раніше, ніж ти прокинешся
Джисон міцно міцно обійняв Лі.
