Через хвилин 15 Джисонові надоїло сидіти і він встав і почовгав до моря. Так, уявляєте? Він 15 хвилин сидів втупившись вперед.
Він зупинився біля самої води. Вдихнувши свіже повітря, Хан вже зібрався заходити у воду, як раптом його хтось схопив. Джисон розвернувся і побачив перед собою..... Мінхо.
М: далеко зібрався?
Дж:.....
Мінхо обійняв Хана за талію.
М: тут гарно
Дж: твоя правда
М: я хочу тебе обіймати вічно, Ханні)
Дж: я.....не знаю що мені робити
М: а я знаю! Пішли звідси
Дж: тобі ж тут подобалося
М: мені надоїло, йдемо додому
Дж: я тут посиджу
Мінхо взяв Хана на плечі і поніс його до себе додому.
Авжеж, Джисон намагався вирватися, але ж ми знаємо, що в нього нічого не вийшло:)
Прийшовши, Лі всадив Хана на диван і пішов готувати їсти. Весь час Джисон сидів втупившись в чорний екран телевізора. Згодом Мінхо це помітив.
М: ти може ввімкнеш? По-моєму чорний екран не дуже цікавий
Не дочекавшись відповіді він сам взяв пульт і ввімкнув телевізор.
Джисон ліг і почав дивитися. Але не телевізор. Він дивився в стелю.
Згодом Хан нарешті заговорив.
Дж: а де Чонін і Фелікс?
М: чому цікавишся?
Дж: Чонін казав, що прийде, а прийшов ти. А Фелікс взагалі зник
М: а ну, як я прийшов Фелікс з Хьонджином пішли гуляти, а Чоніна я попросив подзвонити тобі, бо знав, що від мене ти трубки не візьмеш
Дж: ясно
Ще 10 хвилин пройшло, і хавчик був готовий.
Мінхо, наче відчував, що Хан їсти не захоче, тому без його згоди взяв і потягнув Джисона на кухню.
Дж: я не...
М: не будеш їсти? Знаєш, мене це вже дістало. Тепер, поки не з'їш, зі столу не встанеш
Дж: еееей!
М: я старший і я знаю як краще
Дж: подумаєш всього лише на кілька місяців...
М: сам поїж чи годувати?
Дж: я не хочу їстиии
М: значить годувати
Лі сів навпроти Хана, взяв тарілку в руки і почав годувати свою білочку.
Джисон зрозумів, що не втече, тому спокійно їв.
5 хвилин і Хан нагодований.
Дж: а ти?
М: а що я?
Дж: ти ж не поїв
М: поїв
Дж: не обманюй
М: обманюю.. кхм цей не обманюю от
Джисон ввімкнув режим маніпулятора.
Дж: ясно. Ну тоді я напевно піду стрибну звідкись. Третій поверх зійде для того щоб потрапити в лікарню....а у тебе тут скільки поверхів? Два теж зійде, просто ще каміння знизу накину і все буде окейй)
М: ніяке стрибну!
Дж: ти не їж, а я тоді стрибаю
М: ой ну добре
Дж: я проконтролюю
Хан і справді дивився за кожним порухом Лі.
М: може не будеш в мені дірку палити?
Дж: га?
М: чого так зириш?
Дж: я не зирю, я контролюю
М: я так їсти не можу
Дж: ой подумаєш, а як ти на мене дивився як вбивця? Я їв
М: це карма?
Дж: вона
М: ех...
Ледве-ледве Мінхо з'їв.
Через 15 Мінхо вже лежав на колінах Хана. Джисон гладив його по голові.
Дж: Мінхо
М: га?
Дж: ти казав що любиш мене
М: казав і це правда
Дж: тоді чому до цих пір не запропонував зустрічатися?
М: а ти справді хочеш?
Дж: хотілось би
М: я думав, що ти мене пошлеш з такою пропозицією на....
Дж: 130 літер
М: ага
Дж: мені вже багато пропонували і я всіх посилав, в надії, що ти колись запропонуєш:(
М: то давай зустрічатись?
Дж: а може мені тебе послати?
М: не треба
Дж: ну добре, добре я згоден
--------------------------------------------------------------
Ось так вийшло. А ще у мене з'явилася ідея написати фф по Хьонліксам, є вже трохи продуманий сюжет:)
Але для початку закінчу цей фф, бо писати одразу два у мене не вийде:(
Щиро надіюсь, що вам сподобалось:)
Дякую за прочитання!
--------------------------------------------------------------
