День пройшов добре, теми на уроках були прості, і в кінці дня Хан почовгав додому.
Та не все так просто. Коли Джисон йшов провулком, його різко схопили і почали бити. Все, що Хан міг зробити, це просто скрутитися і закрити руками доступ до голови. Кожен удар був таким сильним, що для Джисона відчувася як 30 одразу. Через хвилин 15 нападники припинили і пішли геть. Тіло боліло дуже сильно. Сил у Хана, щоб піднятися - не було зовсім.
Все тіло було в синцях та подряпинах, ну авжеж і з багатьох них лилась кров. Джисон почав втрачати свідомість.
Тим часом .....
Pov Фелікс:
Я повертався зі школи, як почув дивні звуки у провулку. Щойно я підійшов, як 3 хлопців побігли геть, а на землі я побачив....Джисона? Я одразу прибіг до нього. Потім викликав швидку і Хана забрали, йому зупинили кровотечу і відправили додому. Я залишився з ним і вирішив чекати, доки він не прокинеться...
Кінець Pov Фелікс.
Pov Хан:
Я прокинувся. Усе тіло дико боліло. Я нічого не пам'ятаю...
Піднятися в мене не вдалося, тому я спробував крикнути комусь, в надії, що тут хтось є.
Кінець Pov Хан.
Дж: Агооов! Хто-небудь!
Згодом до кімнати ввійшов Фелікс.
Ф: о ,Джисоне, ти прокинувся. Щось пам'ятаєш?
Хан похитав головою.
Дж: що ти тут робиш?
Ф: ну я повертався зі школи, як почув дивні звуки у провулку. Я підійшов, з провулку 3 хлопців вибігли, а на землі я побачив тебе...
Джисон задумався.
Ф: на жаль, я їхніх облич не бачив. Ти ж не думаєш що це..
Дж: не думаю.
Джисон перебив Фелікса.
Ф: ясно...ну ти відпочивай краще, а я вже піду. Якщо стане гірше подзвониш або напишеш, добре?
Дж: окей.
І Фелікс пішов додому.
На наступний день Хан прокинувся, і вирішив все-таки піти до школи.
Дж: "сестри нема, і наче, не було вчора, певно в подруги своєї ночувала..."
Подумав Хан і почав збиратися.
Щойно він прийшов до школи, як усі почали шепотіти щось одне одному. Хан не звертав на них уваги і спокійно йшов до класу.
Зайшовши туди, до Джисона підлетіли його однокласниці.
?: Джисоне! Як ти?
?: сильно болить?
?: ти не знаєш хто це був?
Але їхні запитання перервав Фелікс.
Ф: ДЖИСОНЕ! ТИ РОЗУМ МАЄШ? ЯК ТИ В ТАКОМУ СТАНІ ДО ШКОЛИ ПОСМІВ ПРИЙТИ?!
Дж: не знаю, вдома нудно просто.
Спокійно відповів Хан.
Ф: пішли відійдемо...
Вони вийши на подвір'я школи почали розмову.
Ф: Джисоне....для чого ти прийшов.
Дж: чесно кажучи, я не знаю. Було таке відчуття що мені варто прийти.
Ф: варто прийти щоб уся школа тебе обговорювала?
Дж: до речі, звідки вся школа знає, що мене вчора побили? Ти розповів?
Ф: звісно це не я. Ті хлопці, що тебе побили - знайомі Мінхо. Можливо, це він сказав їм тебе побити?
Дж: не знаю. Та навіть, якщо так, мене це, особисто, не хвилює.
Ф: Джисоне, це зовсім не правильно! Чому тебе не хвилюють твої проблеми?
Дж: хмм...Феліксе, я не знаю, що на мене найшло...
Ф: ти і в попередній школі таким був?
Дж: авжеж ні. Я був ізгоєм, мене булили, тому перейшов
Ф: ясно...але тобі треба повертатися додому.
Дж: згоден.
Ф: ти чуєш це?
Якісь дивні звуки лунали ззаду школи.
Дж: йдемо глянемо.
Вони підійшли і помітили...
--------------------------------------------------------------
Знову частина мала, але я люблю тримати інтригу:). Я не розумію, як так вийшло, що я два дні пишу всього лише 500 слів.
Намагатимусь писати щодня по частині. Всім папа, до зустрічі ❤️💗
--------------------------------------------------------------
